Акушерство – це одна з найдавніших медичних професій. Вона відома ще з давньоєгипетських документів. Звісно, були професійні повитухи й у Київській Русі, до складу якої входили й землі сучасної Миколаївщини. А вже із XVI століття (період правління Османів) жінки, які вміли приймати пологи, у великих містах входили до спеціальних цехів нарівні з аптекарями чи цирульниками.
Перш ніж почати працювати, повитухи складали спеціальну присягу. Було так і в нас, на рідній Миколаївщині. Про історію акушерства у Миколаєві і те, як раніше народжували жінки – читайте в матеріалі на сайті imykolayivchanyn.com.
Як народжували жінки в XVI-ХХ ст. на Миколаївщині?
У другій половині XVI століття на території сучасної Миколаївщини для вилучення дитини під час пологів почали використовувати спеціальні щипці. Ними користувалися дуже довго. Аж до XX століття. Заборонили їх лише зовсім недавно. Бо велика кількість немовлят була скалічена під час самого їх народження.
До початку ХІХ, за нормами моралі вбивство дитини, народженої з каліцтвами, вважалося звичайним явищем. Це жахіття було нормою і в нашому рідному Миколаєві.
У XIX столітті майже всі миколаївські жінки народжували за допомогою бабок або багатодітних родичок. Тобто, без кваліфікованих медиків.
Зазвичай, пологи миколаївчанок низького та середнього класів проходили в лазні на лавці. Заможні жінки могли залишитися в спальні. Кімнати для пологів заздалегідь готували. Тут мало бути все необхідне – ліжко, колиска, ванночка для купання немовляти, посуд, інструменти, ікони, амулети… Поблизу мала бути піч або камін, де розігрівали воду. Вікна в кімнаті щільно завішувалися. Бо вважалося, що денне світло шкодить породіллі.
Народжували, як правило, лежачи. Бували випадки народження дитини й у сидячому положенні. Для цього виготовляли й передавали у спадок спеціальні родильні крісла з прорізаним сидінням. Це давало змогу повитусі контролювати увесь родовий процес. Партнерські пологи тоді ще ніхто навіть не уявляв. Чоловіки молилися або пиячили подалі від дружини.
На початку ХХ століття у Миколаєві та на території області були побудовані перші державні медичні центри для вагітних. По всій країні ввели офіційні декретні відпустки. Хоч їх тривалість була зовсім маленькою, це було суттєвою допомогою жінкам у післяпологовому стані.
Про бабок-повитух
Уміння приймати пологи баби-повитухи набували з досвідом. Вчилися на практиці.
Часто більш молоді жінки допомагали досвідченішій повитусі. Про фахові знання, звісно, й мови не було. В ті, старі часи, ні в Миколаєві, ні навіть у всій країні, не існувало навчальних закладів для акушерок.
Баби-повитухи допомагали породіллям спеціальними амулетами, заговореною водою тощо. Так, щоб “розв’язалися” пологи, повитуха розплітала породіллі коси, розв’язувала на одязі всі вузлики, підвішувала її за руки, струшувала, обприскувала “з вуглинки”, розминала їй живіт для “виходу” плоду… При цьому, чим більше бабка-повитуха знала подібних прийомів, наче прискорюючих пологи, тим більш досвідченою і розумною вона вважалася в акушерській справі.
Успішне народження дитини в XVII столітті залежало насамперед від міцного здоров’я матері. В часи до винайдення ефективного знеболювального, мало не єдиним засобом анестезії та підкріплення сил породіллі було підігріте вино зі спеціями.
Будь-які ускладнення, чи навіть народження близнят, здебільшого приводили до трагічних наслідків. Лише деякі повитухи у Миколаєві вміли виконувати поворот дитини при неправильному її розташуванні у лоні матері. Кесарів розтин виконували лише у тих випадках, коли смерть жінки була неминучою, та все ж був шанс врятувати немовля.
Штучні аборти у старому Миколаєві
Миколаївчанки, які не бажали народжувати, переривали свою вагітність штучним шляхом. Самостійно або за допомогою знайомих медиків. Та, майже всі аборти в ті часи проводилися вдома. Їх робили навіть на пізніх термінах вагітності. Внаслідок невдалого переривання вагітності померло багато жінок. Померло багато миколаївчанок.
У 1936 році вийшов указ Раднаркому СРСР “Про заборону абортів, збільшення матеріальної допомоги породіллям, встановлення державної допомоги багатосімейним, розширенні мережі пологових будинків, дитячих ясел і дитячих садків, посилення кримінального покарання за несплату аліментів і про деякі зміни в законодавстві про розлучення”.
Тож коли маршал Радянського союзу Георгій Жуков (1896 – 1974 рр.) заявив, що убитих під час Другої світової війни солдатів “баби ще народять”, він точно знав, про що каже.
Після цього процедура штучного переривання вагітності у Миколаєві та в інших містах СРСР стала сферою тіньового бізнесу. Кількість жінок, які не хотіли народжувати, лише зростала. А відповідно, збільшувався і рівень смертності серед населення. Відомий науковець та демограф Марк Толь писав, що тільки в одному 1940 році у Радянському Союзі померло від наслідків кримінальних абортів понад 2 тис. жінок.
Контрацептиви і обов’язок народжувати
На початку вісімдесятих років ХХ століття, тодішні держслужбовці почали обережно рекомендувати своїм громадянкам використовувати оральні контрацептиви. Це було по всіх населених пунктах СРСР. Зокрема, не винятком був і старий Миколаїв.
Саме тоді, коли у всьому світі давно відгриміла сексуальна революція, спровокована доступністю протизаплідних засобів, в СРСР 70-х “ходили” чутки, що від них помирають. Їх побічні ефекти були настільки перебільшені, що жительки Миколаєва навіть не думали ними користуватися.
Найдоступнішим методом контрацепції тоді був презерватив, посипаний тальком. Він був дуже незручний у використанні. Під час статевого акту жінки відчували біль. Тож чоловіки намагалися обходитися без нього.
В часи СРСР народження дітей було обов’язком кожної жінки. Це було чітко прописано в Конституції. Стверджувалося, що “жінка і чоловік в СРСР мають абсолютно рівні права”. Та, до цього було й дуже цікаве уточнення. Жінка мала поєднувати фізичну працю з материнством. І в тодішньому кримінальному кодексі була стаття за “дармоїдство”. Працювати доводилося всім. Без винятку. Тож слова про рівні права чоловіків і жінок були явною брехнею.
Початок розвитку акушерства
Починаючи з XIX століття в Російській імперії бурхливо почався розвиток акушерства. Великі вчені постійно приносили свій внесок в розвиток цієї медичної дисципліни. Особливо хочеться відмітити діяльність В.Ф.Снєгірьова (1847-1916 рр). На честь нього було названо клініку Акушерства і Гінекології Московської Медичної академії ім. І.М.Сеченова.
Майже за п’ятдесят років своєї щоденної і дуже продуктивної роботи, В.Ф.Снєгірьов створив гінекологію як самостійну галузь російської медичної науки. До цього часу в цілій Російській імперії не було ні кафедри гінекології, ні навіть гінекологічної клініки. Вся наука про жіночі хвороби зводилася до читання невеликих теоретичних лекцій. Їх додавали до науки про дитячі хвороби.
Володимир Федорович Снєгірьов – це основоположник гінекології як самостійної галузі російської медичної науки. Він був відмінним хірургом і найбільшим клиницистом-мислителем. Медик усіма своїми силами сприяв розвитку вітчизняної гінекології. Він підняв на велику висоту престиж російського лікаря не тільки в своїй країні, але і далеко за її межами.
