Багата історія Миколаївського краю часом затьмарює спортивний розвиток міста. У Миколаєві є можливості займатися практично всіма видами спорту. Південний Буг подарував миколаївцям можливість випробувати себе у вітрильному спорті. Більше на imykolayivchanyn.com.
Успішна ініціатива
Всупереч велетенським розмірам Російської імперії, Миколаївський яхт-клуб був одним із перших в імперії. Його заснували у 1887 році. І сталося це не завдяки владі міста. В усьому винна ініціативна група миколаївців, яка вирішила, що місту необхідний свій яхт-клуб. Адже місто на річці та без яхтового спорту – просто безглуздість. В ініціативну групу увійшли Є.Н.Голіков – ад’ютант Головного командира Чорноморського флоту, відомий Микола Аркас-місцевий історик, цивільний діяч і вчений Рюмін.
Довго розмірковували над вибором місця для клубних яхт. Вирішили, що його варто розмістити в тодішньому передмісті Миколаєва – в Спаську. Тоді місцеві знали його як Спаське урочище, Спаський сад, Спаськ. Досить великий клаптик землі зі скількома назвами.
Спаське урочище мало вихід на лиман. Що, власне, і вплинуло на вибір.
Спаск упирався в берег річки, і на його узбережжі знаходилося загадкове турецьке джерело. Крім джерела, там була літня резиденція князя Потьомкіна, хоча, згідно з даними істориків, він так і не встиг у ньому побувати або прожити досить довгий час.
Для будівництва яхт-клубу був залучений Леопольд Рде, досить відомий архітектор того часу. Він створив свій новий витвір у стилі італійського ренесансу. Для портового та суднобудівного міста такий стиль був дуже незвичайним. Нова будівля приваблювала око миколаївців та гостей міста.
Крім самого стилю будівлі був ще один цікавий елемент – вкопані в землю на березі річки гармати. Будівля зуміла зберегтися до наших днів. Зараз це популярна фотозона у стилі “індастріал”.
Перші, хто ступив на борт
Першими членами клубу стали 66 людей. Посади командирів зайняли члени тієї ж ініціативної групи, яка ініціювала заснування клубу.
У 1914 році в Яхт-клубі було вже понад 300 спортсменів. Неймовірне число для такого короткого часу. На базі клубу було аж 109 яхт.
У членів яхт-клубу був свій ритуал, коріння якого сягає морського флоту. О 8-й ранку яхтсмени підіймали прапор і із заходом сонця його опускали. У святкові дні та вихідні територія клубу, причал та яхти, прикрашалися різнокольоровими вогнями та лампочками. Іноді вони були такі ж як колір прапора. Вечорами у клубі грав оркестр. Що робило це місце бажаним не лише для моряків та яхтсменів.
Полум’я революції
Миколаїв важко переживав революційні роки 1917-1921 років. І яхт-клуб не став винятком. Більшість яхт перегнали за кордон. А деякі взагалі спалили. У 1930-х роках на території клубу збудували літній театр. Миколаївська влада вирішила, що цей простір потрібно використовувати з метою забезпечення місця відпочинку. У літньому театрі показували перші кінофільми, виступали артисти різного жанру.
Попри часткову реорганізацію яхт-клубу, у ньому продовжували тренуватися спортсмени. За часів Радянського союзу миколаївські яхтсмени були одними з найкращих у всьому світі. Мало хто до цього знав, де знаходиться Миколаїв. Але завдяки вітрильному спорту про нас дізналися всі.
Німецька окупація часів Другої світової війни знову стала трагедією для миколаївського яхт-клубу. Майже всі яхти були перегнанні до Румунії. Решта спалили. Але до 1949 року вітрильний спорт у Миколаєві відродився.
1960-1980-ті роки стали найуспішнішим періодом для яхт-клубу. У цей час спортсмени принесли місту та клубу перемоги на міжнародних змаганнях. Борис Немиров, миколаївський яхтсмен, здійснив кругосвітню подорож. Це додало місту та вітрильному спорту популярності.
Попри дорожнечу цього виду спорту, він продовжує існувати. Миколаївські спортсмени продовжують підкорювати хвилі Південного Бугу та тішити містян регатою.
