Миколаївщина – край, де води Дніпра, Південного Бугу, Чорного моря й лиманів формують не тільки пейзажі, але й смаки. Тут риба – не просто інгредієнт, а спосіб життя; овочі, зелень, ягоди – частина щоденного меню. Протягом століть тут виробляли власні рецепти та способи приготування з нашими регіональними відмінностями. І, саме це дає унікальність кухням Вітовки, Баштанки, Первомайська та самого Миколаєва. А більше про традиційні страви Миколаївщини читайте в цьому лонгріді на сайті imykolayivchanyn.com.
Вітовські рибальські страви
У Вітовському районі (нині Вітовська громада, яка входить до Миколаївського району) відомі три автентичні страви рибалок:
- тюлька насторчак;
- вітовська юшка;
- товченики по-вітовськи.
Тюлька насторчак – це страва з дрібної риби (тюльки), картоплі, цибулі, прянощів. Назву “насторчак” місцеві пояснюють як спосіб приготування, коли тюльку не цілу варять, а подрібнюють чи товчуть, з’єднуючи з іншими інгредієнтами.
Товченики по-вітовськи – це також страва з тюлькою або дрібною рибою, картоплею, цибулею, але форма та консистенція інші: більше фрикаделько-подібних елементів. Товченики часто подають із цибулею та зеленню.
Вітовська юшка – це суп чи юшка з риби. Для приготування використовують рибу, виловлену на Бузькому лимані або у річках, додають овочі, інколи ще й молочний або кисломолочний продукт.
У жовтні 2020 року Вітовські страви зібрали в документацію для проєкту “Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв”.
Матвіївський борщ і “борщ із бичками”
У самому Миколаєві існують фірмові варіації борщу, які відрізняються за складом і технологією від загальноукраїнських. Один із прикладів – Матвіївський борщ. Його варять у казані (а інколи на багатті), з використанням бичків – дрібної риби, поширеної в басейнах лиманів.
Бичків попередньо виловлюють, промивають, висушують та обсмажують. До борщу додають картоплю, буряк, моркву, яйця, зелень, інколи квасолю. Борщ вариться кілька годин, потім “настоюється” під кришкою чи під тканою ковдрою, щоб аромати та навар змішалися.
Ця страва – приклад адаптації традицій рибної кухні та міського контексту: доступність бичків, городніх овочів, і характерної “густоти” борщу, що має бути настільки наваристим, щоб буквально тягнувся за ложкою.
Національні спільноти і їх внесок
Миколаївщина – мультикультурний регіон. Представники етнічних громад зберігають власні кухні, рецепти й святкові страви, які вплинули на загальну гастрономічну карту.
Наприклад, білоруська мачанка з картопляними млинцями – це рецепт від Тетяни Деменнікової з громади “Голас Радзіми” (Миколаївська область). М’ясна чи грибна мачанка подається з млинцями або дерунами.
Вірменська гата – це випічка з тіста, начинка якої складається з борошна, цукру, масла, інколи з ваніллю. Гата – обов’язковий елемент свят у вірмен, весіль та інших обрядів.
Грецькі громади теж мають свої смакові звички, але детальні рецепти їхніх страв у відкритих джерелах менш описані. На зустрічах “На всі смаки!” (Центральна бібліотека імені Марка Кропивницького, Миколаїв) 4 і 5 травня 2025 року представники грецької громади “Нова Еллада” демонстрували свої національні страви разом з етнографічною презентацією.
Ці громади часто використовують ті ж базові локальні продукти (риба, овочі, зелень, масло, молоко), але рецепти збагачено своєрідними прянощами, методами випічки чи святковими обрядами.
Фестивалі, гастроенциклопедії та проєкти
Документи, конкурси й гастрономічні фестивалі грають ключову роль у збереженні цієї нематеріальної спадщини. Проєкт “Гастроспадщина України: традиції гостинності та культура приготування страв” стартував у жовтні 2020 року. Матеріали (рецепти, фотографії, відео) були зібрані для Вітовських страв і інших локальних елементів.
Фестиваль “Гастрофест: 13 громад Миколаївщини” – учасники з Первомайської, Баштанської та Врадіївської територіальних громад показували свої версії страв: “Шампудлі по-баштанськи”, “Чоловічий борщ”, “Юшка на пиві”, “Картопля з оселедцем”.
Проєкт “Вінтажна кухня Миколаївщини”, або так званий “обід у Миколи Аркаса” – це коли учні професійних ліцеїв, майстри кулінарії представляють 17 страв, серед яких використано місцевих раків із Бузького лиману, салати, рибні страви, закуски та десерти.
Ці ініціативи допомагають закріпити статус деяких страв як елементів нематеріальної культурної спадщини, створити гастрономічну карту регіону та залучати туристів.
Десерти та “фірмові” солодощі Миколаєва
Окрім рибних страв і супів, Миколаїв має цікаві десертні традиції. Один із таких – “Миколаївський Наполеон”.
У 2017 році місцеві активісти оголосили конкурс тортів, щоб знайти “смак-бренд” для міста. Переможцем став торт-десерт, який отримав назву “Миколаївський Наполеон”.
Коржі випікають із наступних продуктів:
- 300 гр борошна;
- 140 гр вершкового масла;
- 0,5 ст. л. оцту;
- 1/3 склянки води;
- половина яйця;
- 1 ст. л. цукру;
- сіль на кінчику ножа.
Також до складу “Миколаївського Наполеону” входять подрібнені фісташки, два види крему та абрикосове кулі. Десерт став популярним як “фірмова солодка візитка міста” поряд з іншими гастрономічними брендами.
Також у Миколаєві є ностальгічні десерти чи випічка, які використовувалися в кав’ярнях часів радянського періоду. Зараз їх відтворюють або як ретро-продукт, або під час тематичних вечорів.
Вулична та швидка кухня
Не лише домашня кухня чи фестивальна сцена – традиції живуть і на вулицях Миколаєва. Шаурма, хоча й не етнічно українська в походженні, та все ж стала “фірмовою” стравою Миколаєва серед вуличної їжі. Миколаївці знають найкращі точки з шаурмою в кожному районі, з різними соусами, інколи вегетаріанські версії.
Ще одна закуска – “картопля з оселедцем”. Її подавали на конкурсі “Гастрофест” Первомайської територіальної громади. “Юшка на пиві” – це ще одна неочікувана інноваційна страва, представлена колективом із Врадіївського Будинку культури.
Такі варіації показують, що традиційні мотиви (риба, овочі, продукти локальної природи) поєднуються із потребами сучасного темпу: швидке приготування, доступність, цікавий смак.
Гастротури селами Миколаївщини
Гастротур Миколаївщиною може починатися з села Софіївка, Первомайського району, яке знаходиться приблизно за 40-50 кілометрів від міста Миколаєва. Це ідеально для денного виїзду. Там можна спробувати надзвичайно смачний борщ з бичками. Якщо їхати автомобілем трасами місцевого значення, дорога з Миколаєва до Софіївки через Первомайський район займає близько години,
Далі гастротур може перейти в село Кумарі (Кам’яномостівська громада, Первомайський район), яке згадується серед фермерських господарств Миколаївщини. Вже там можна спробувати локальну домашню їжу з продуктів, вирощених на місцевих полях і фермах. Можна побачити, як городники вирощують коренеплоди, як птиця чи худоба дає молоко і яйця, які потім використовуються у стравах.
Маршрут з Миколаєва через Софіївку до Кумарів та назад дає можливість скуштувати ранкову страву з овочів чи яєць, обід з риби чи домашнього м’яса, вечірній десерт із фруктів чи ягід, зібраних того ж дня.
Ще один важливий компонент гастротуру – розповіді від людей, які живуть у цих селах:
- Хтось може пригадати, як у дитинстві мати пекла пиріжки з вишнями чи яблуками з власного саду.
- Хтось може показати, як доять корів чи як ловлять рибу в найближчій водоймі.
- Хтось приготує вечерю за рецептом, переданим із покоління в покоління.
Така присутність локального контексту – ключ до справжнього гастрономічного дотику.
Таким чином гастротур Миколаївською областю, із родзинками в Софіївці та Кумарях, із контактами господарств, з обережним плануванням логістики та харчування, може стати приємним досвідом для тих, хто хоче смакувати не просто “сільське меню”, а місцеву культуру, місцеві продукти, місцеву історію, все у поєднанні з природою та просторами Миколаївщини.
Джерела: