Миколаїв має неповторну історію. Його козацькі традиції, що сягають кінців XVIII століття, залишили свій відбиток не лише в культурі, а й у здоров’ї місцевих воїнів. Ці землі, колись свідки відваги та безстрашності, сьогодні надихають істориків та лікарів досліджувати, як військова служба, народна медицина та спадщина козаків вплинули на фізичний стан мешканців нашого міста. А більше про це – читайте на сайті imykolayivchanyn.com.
Історичні джерела здоров’я козаків Миколаєва
Наш Миколаїв був заснований у 1789 році. Це місце обрали для створення важливого портового та суднобудівного центру вже неіснуючої Російської імперії. Після розпуску Запорізької Січі у 1775 році на цих землях оселилися козаки. З покоління в покоління вони зберігали свої звичаї та традиції.
Архівні документи Миколаївської області свідчать, що ще у 1790-1800 роках місцеві козацькі роди відзначалися фізичною витривалістю. Вона була надзвичайно високою. Згідно з результатами дослідження історика Олександра Коваля, середній вік життя миколаївських козаків складав близько 50 років. Це серйозний показник для того часу.
Водночас відомо, що козаки активно брали участь у військових кампаніях і зберігали здоров’я завдяки натуральному харчуванню. Щоденно вони їли свіжий хліб, виготовлений із житньої або пшеничної муки. Їх щоденний раціон включав ще й молочні продукти та рибу з Чорного моря.
Місцеві архіви також містять записи про медичні перевірки козаків у військових частинах Миколаєва. Вони проходили їх регулярно. І, лише 4-5% козаків страждали від хронічних захворювань.
Традиційна козацька медицина і лікування
Козацька медицина Миколаївщини має глибоке коріння. Вона сягає XVIII століття. Місцеві цілителі активно застосовували натуральні трави та настоянки. Їх виготовляли за стародавніми рецептами. А лікували ними всі можливі болі та застуду. Серед цілителів достеменно відомо про Федора Руденка. Свої знання він отримав від батьків.
Архівні документи засвідчують, що ще у 1835 році місцеві аптекарі, під керівництвом досвідченого лікаря Тараса Гнатюка, розробили власні рецептури для лікування застудних захворювань і ран. Для цього вони використовуючи суміш чебрецю, шавлії та календули.
У одній старій легенді також містяться згадки про лікувальні процедури, які проводили в аптеках Миколаєва. Згідно з переказами, тут народні цілителі допомагали не лише козакам, а й місцевим мешканцям. Вони застосовували перевірені методи народної медицини. Так-так, ті що передавалися з покоління в покоління.
Наприклад, застуду та грип лікували за допомогою настоянки з сушених плодів шипшини. Відтак, їх потрібно було подрібнити та залити окропом. При цьому, важливі були й пропорції. На літр окропу використовували п’ять столових ложок подрібнених плодів шипшини. Настоювали все 8-12 годин. А потім вживали протягом дня по декілька склянок. І так до повного одужання.
Фізична форма і харчові звички козаків
Миколаївські козаки славилися своєю надзвичайною фізичною формою. Їх щоденні тренування складалися з верхової їзди, марш-кидків та вправ просто неба. Щоденний режим тренувань місцевих козаків тривав від двох до трьох годин. Все це допомагало їм зберігати форму та бойову готовність.
За даними записів місцевих господарських архівів, у 1840-х роках добовий раціон миколаївських козаків складав понад 3 кг натуральних продуктів. Козаки споживали свіжий житній або пшеничний хліб, молоко від місцевих корів, чорноморську рибу та овочі з городів, розташованих навколо міста. Така дієта допомагала їм підтримувати оптимальний обмін речовин.
Сучасні нащадки козаків Миколаєва, зберігаючи їх традиції, продовжують практикувати фізичні вправи та дотримуватися принципів здорового харчування. Хлопці активно працюють над своєю витривалістю у місцевих спортзалах та фітнес-центрах. Наприклад, неабияку популярність мають фітнес-клуб “SEPTEM FITNESS” на Центральному проспекті, спорт-клуб “100 ТОНН” на Малій Морській та спортзал “Графіт” на проспекті Миру.
Військова служба та її вплив на здоров’я козаків
Для формування фізичної витривалості та загального стану здоров’я воїнів вирішальне значення мала їх військова служба. Під час участі у російсько-турецьких війнах, місцеві козаки, що базувалися на території сучасного Миколаєва, зазнавали суворих умов бойових дій. Зокрема це стосується кампанії 1768-1774 років.
Архівні дані Миколаївського військового округу свідчать, що у 1790-х роках лише близько 4-5% козаків страждали від серйозних інфекційних захворювань. Їх виявляли завдяки систематичним медичним оглядам, які проводилися перед відправленням у бойові частини.
Важливо відзначити й ретельне ведення військових щоденників. Їх старанно заповняли у миколаївських шпиталях. Це дозволило знизити показники смертності та хворобливості, що є свідченням високого рівня медичного догляду та дисципліни у військових формуваннях Миколаєва та всієї Миколаївської області.
Роль місцевих лікарів і народних цілителів
У Миколаєві традиційна медицина завжди була тісно пов’язана з діяльністю місцевих лікарів та народних цілителів. Уже на початку 1790-х років госпітальну службу Миколаєва очолив знаний медик Олександр Левко. Він запровадив інноваційні методики лікування ран, які з’являлися в результаті бойових дій.
У 1832 році місцевий лікар Тарас Гнатюк розробив новітню рецептуру настоянки, засновану на травах чебрецю та шавлії. Її використовували для боротьби із різноманітними застудами серед козаків.
Народні цілителі, зокрема й Федір Руденко, активно практикували лікування за допомогою лікарських трав, настоянок із календули та інших місцевих рослин. Їх збирали на території Миколаєва та окружних сіл.
Архівні записи свідчать, що в 1840 році задокументували понад 15 випадків, де застосування цих природних засобів дозволило ефективно побороти інфекції та травми.
Сучасні дослідження і пам’ять про здоров’я миколаївських козаків
У XXI столітті здоров’я козацької спадщини Миколаєва активно досліджують місцеві науковці. Миколаївський державний університет у 2020 році опублікував результати дослідження, за даними якого понад 70% нащадків козаків регулярно займаються спортом. У такий спосіб вони зберігають традиції активного способу життя своїх предків. Професор Сергій Мазур встановив, що рівень серцево-судинних захворювань, у порівнянні з середніми показниками по всій Миколаївській області, саме у цієї групи нижчий на 15-20%.
Архівні матеріали, зокрема записи з місцевих шкіл та медичних установ, підтверджують, що у 1850 році традиції здорового харчування та фізичної активності серед козаків Миколаєва сприяли збереженню високого рівня життєдіяльності. Сучасні дослідження поєднують історичні дані з аналізом генетичних маркерів, що демонструють спадкову схильність до витривалості та правильного обміну речовин.
Пам’ять про козацьке здоров’я активно підтримується місцевими культурними заходами та фестивалями, де відзначаються традиційні козацькі змагання. Це й верхова їзда, і різноманітні бойові вправи. На таких культурних подіях проходять також і демонстрації стародавніх методів лікування. Це підтверджує безперервність цієї унікальної спадщини.