Для тих миколаївців, які розуміють, наскільки важлива сила роду, генетичний зв’язок, родове коріння, треба знати історію свого міста та імена тих, хто його прославляє. Від початку заснування Миколаєва місцеві історики, дослідники, просвітники та талановиті винахідники працювали на благо суспільства. Їхні імена зберегла для нас історія. Звичайно, про всіх розказати неможливо. Але ми пропонуємо зіркову п’ятірку науковців міста різних років та спеціалізацій. Більше на imykolayivchanyn.com.
Клим Чурюмов: астрономія
Учасник кількох десятків експедицій зі спостереження комет, різноманітних явищ, таких як полярне сяйво та затемнення сонця, автор понад 800 наукових публікацій — це все про відомого миколаївця Клима Чурюмова. Він був присутній при історичних моментах — запуску ракет на Байконурі, Плесецьку та Куру. Брав участь на міжнародних конференціях. Миколаївський науковець був Членом-кореспондентом НАН України, а також працював директором Київського планетарію. Крім того, Клим Іванович очолював Українське товариство аматорів астрономії. Ще є цікавий пункт в біографії вченого: він був дитячим письменником. З під його пера вийшли «Математика для малят», «Малятам про фахи», «Пригоди динозаврика Дино» та інші книжки. Чурюмова нагородили медаллю «За виявлення нових астрономічних об’єктів», орденом «За заслуги» III та II ступенів, та званням лауреата Премії ім.М.Барабашова НАН України. На честь Клима Івановича та його рідних були названі малі планети та астероїд.
Феодосій Камінський: археологія, історія, краєзнавство.
Ім’я видатного миколаївського науковця Феодосія Камінського увійшло в історію не дарма. Він зробив вагомий внесок у розвиток археології та краєзнавства не тільки Миколаївщини, а й інших регіонів України. Сучасні дослідники та науковці і у 21 столітті використовують для роботи матеріали Камінського.
Після 1912 року він, ще молодий вчений, взяв участь у дослідженні Запорізької Січі, а також у складі археологічної експедиції до давнього Херсонесу.
Дослідники життя Ф.Камінського згадують про те, що він був справжнім патріотом України та вів активну просвітницьку та патріотичну діяльність, яка згодом привернула увагу репресивних каральних органів ГПУ. Тоді йому згадали його «біле офіцерство» та арештували. Але невдовзі всі звинувачення зняли та відпустили.
У 1920-ті рр. Феодосій Камінський працював у Миколаївському історико-археологічному музеї та намагався якомога частіше працювати у складі археологічних експедицій. У 1929 році на його долю знову випали неабиякі випробування. Його черговий раз заарештували та звинуватили в тому, що він є безпосереднім учасником «Спілки визволення України». Після років блукання радянськими таборами, він повернувся у 1933 році та попри голод та репресії в Україні, продовжував свою справу. Тоді Феодосій Камінський був змушений працювати на заводі Запоріжсталь, але паралельно з тим працював на розкопках на острові Хортиця.
Цікава деталь: саме цей дослідник та науковець знайшов у надрах миколаївського архіву історичний звіт, який написав Михайло Фалєєв Григорію Потьомкіну про дерев’яні труби недалеко від Вітовського джерела. Їх розкопали полонені турки.
Безумовно, заслуги Ф.Камінського перед наукою можна описувати на багато сторінок. Але ми у своїй скороченій версії згадаємо наостанок ще про Сіверсів маяк. Це давнє городище було знайдене у 1924 році експедицією, якою керував Феодосій Тимофійович. Городище датоване IV — III століттям до нашої ери.
Ілля Старіков: профпедагогіка та соціопсихологія
Ілля Старіков — корінний миколаївець, який працював у сфері профпедагогіки та соціопсихології. На його рахунку численні навчальні посібники та монографії. Також було опубліковано понад п’ятсот робіт Іллі Мойсейовича з проблематики галузі, в якій він працював все життя. Крім того, він займався вивченням комплексного використання техніко-дидактичних засобів та методико-теоретичних проблем підготовки робітників. Роботи публікувалися у відомих видавництвах колишнього Союзу.
Почесний доктор педагогічних наук Національної академії педагогічних наук України, професор психології також написав і опублікував збірки коротких оповідань і ліричних мініатюр «Єврейські долі», «Про кохання» тощо. У 2011-2017 рр. Ілля Старіков був постійним автором часопису «Соборна вулиця».
Вчений-винахідник розробив ряд тренажерів та девайсів для навчання майбутніх суднобудівників.
Іван Чебаненко: тектонічна геологія
Академік НАНУ Іван Чебаненко став автором понад двох сотень наукових робіт та шістнадцяти монографій в галузі геології та геофізики.
Заслужений діяч науки й техніки України, він став широко відомим завдяки своїм монографіям «Головні закономірності розломної тектоніки земної кори», «Проблеми складчастих поясів земної кори (у світлі блокової тектоніки)» та багатьох інших.
Науковцю вдалося відкрити генетичний зв’язок між структурою літосфери та місцем знаходження родовищ корисних копалин. Відкриття справило справжній фурор у своєму сегменті, адже стало базою для абсолютно новаторського підходу до геологорозвідки.
Іван Чебаненко зміг довести, що нові родовища нафти та газу існують в Україні. Це, своєю чергою, може призвести до розширення паливно-енергетичної бази країни.
Іван Ілліч Чебаненко прикладав багато зусиль для виховання наступних поколінь науковців. Як науковий керівник він особисто підготував десятьох кандидатів та чотирьох докторів наук.
Віктор Бузник: теплотехніка
Віктор (Христофор) Бузник після отримання вищої освіти у Миколаївському кораблебудівному університеті (НУК ім. адмірала Макарова) поступив в аспірантуру. Це був страшний 1941 рік. Віктору пощастило, адже він на час окупації Миколаєва разом з інститутом перебував в евакуації у Киргизстані. У 1952 році він став науковим керівником науково-дослідної лабораторії інтенсифікації теплообміну, яку сам й заснував. У 1950-ті рр. Віктор Бузник працював деканом машинобудівного факультету, а в 60-ті обіймав посаду проректора та ректора інституту та здобув професорське звання. За роки його керування було якісно змінено викладацький колектив. У вишу під патронатом Бузника створили цілу низку нових лабораторій і кафедр, а також відкрили факультет електрообладнання.
Віктор Михайлович розумів, як важлива практика, тому було налагоджено зв’язки вишу та виробництва. У середині 1960-х рр. завідував кафедрою теоретичних основ теплотехніки Одеського технологічного інституту імені М. В. Ломоносова.
Віктор Бузнік мав наукові інтереси щодо проблематики теплового розрахунку судових котлів та тепло- і масообміну. Дослідницька діяльність вченого представлена розробкою способів розрахунків топок та оптимальних масштабів повітропідігрівачів. Розробив також визначення теплообмінних апаратів обмеженої ваги та габаритів.
В.Бузник є автором понад 100 наукових робіт. був нагороджений двома орденами Трудового Червоного прапора та медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945». На його честь названо одну з миколаївських вулиць та суховантаж, який було побудовано у 1972 році.