У другій половині ХІХ століття в будинки миколаївців поступово поверталися новорічні та різдвяні традиції, які були частково забуті з часів царя Петра I. У свої «молоді» роки місто входило до складу Російської імперії. Більше на imykolayivchanyn.com.
Різдво та Новий Рік у дореволюційному Миколаєві
Від свого заснування у 1789 році Миколаїв відмічав Новий Рік за «новим» «петровським» літочисленням. Отже, в зовсім молодому місті святкували Різдво та Новий Рік майже так само, як святкуємо ми й у XXI столітті. Але, звичайно, є відмінності.
В дореволюційні часи різдвяні канікули починалися 20 грудня. А за п’ять днів святкували Різдво. Чотирнадцять днів школярі та гімназисти відпочивали та насолоджувалися святковими розвагами. Право на такі канікули мали навіть ті, хто навчався вдома десь в аристократичному особняку або у тиші поміщицького будинку. Навіть, якщо дитина навчалася лише в одного вчителя. Гуляти на Різдво та Новий Рік мали всі діти!
Але навіть під час канікул миколаївські школярі та гімназисти мусили дотримуватися режиму: їм не дозволялося валятися у ліжку. Педагоги радили батькам за цим слідкувати, щоб діти не розслабилися та не розлінились. 20 грудня в навчальних закладах не було уроків, панувала святкова атмосфера та пов’язаний з нею клопіт. Йшла підготовка до Різдва.
24 грудня простий люд та духовенство намагалися цілий день не їсти, адже чекали на появу першої (вифлеємської) зірки. Саме ця зірка за легендою сповіщала про те, що народився маленький Ісус. Також шанували Коляду — божество зими. Діти у своїх піснях-колядках просили щедрих подарунків, а жадібним людям «погрожували» негараздами у новому році. Але дітей-колядників переважно зустрічали радо та завжди дарували смаколики та дрібні гроші.
Новорічне свято в мішково-погорілівській школі
З другої половини XVIII століття в Російській імперії почали з’являтися перші неїстівні прикраси для ялинки. Отже, від свого започаткування Миколаїв знав вже саме цю традицію прикрашання новорічного дерева саморобними іграшками з паперу, яєчної шкаралупи, розфарбованих та позолочених шишок. Згодом новорічну ялинку почали прикрашати більш хитромудрими іграшками, які виготовлялися вже майстрами. Традиційними прикрасами для новорічної ялинки були янголятка та казкові феї, виконані з латуні й карбівки. Можна тільки уявити, яким теплим та релігійним було новорічне свято у ті часи.
Передноворічний клопіт панував в мішково-погорілівській школі на Миколаївщині у далекому 1899 році. Це було одним з перших новорічних свят такого масштабу та формату в області. Дівчата та хлопчики біля святкової ялинки декламували вірші, радісно танцювали. Потім отримали подарунки. Завдяки архівним даним, ми знаємо, що газета «Южанін» тоді писала про атмосферу свята. Журналіст повідомляв: дітлахи не тільки отримали подарунки. Кожному з них дісталася гілочка ялинки на згадку.
Ялинка в народній школі імені Жукова
30 грудня 1906 року в Миколаєві пройшло гучне святкування. Як тоді й водилося, свято проводилося переважно для дітей. Захід у народній школі імені Жукова відвідали заможні гості, завдяки яким діти отримали чудові подарунки. Дітлахи з бідних родин тоді отримали подвійний подарунок — теплий одяг та взуття. Це стало можливим стараннями старшої вчительки пані Гармашової та особливо миколаївської заможної пані Засухіної. Вона опікувалася школою та була її постійним меценатом. Пан Пархоменко, який тримав письмово-паперовий магазин, надав для свята чималу кількість відкритих листів, що були оформлені в художньому стилі. Пан Баздирев, відомий миколаївський мануфактурник, подарував школі легку напівпрозору газову тканину, з якої вчительки створили гарні бонбоньєрки для солодощів.
Вдячні учні наприкінці новорічного свята запропонували гостям та меценатам подивитись постановки, які приготував шкільний колектив. Одна з них — «Квіти». У постановці брали участь дівчата у відповідних костюмах. Вони представляли троянду, фіалку та інші квіти. Картину супроводжував читач, який декламував популярний на ті часи вірш «Квіти».
Інший перфоманс — «Серед квітів», демонстрував ситуацію, коли Амур відганяє змію, що підкрадається до безтурботних дітей. Після картин танцювали полонез та польку.
Нам хочеться зробити акцент на роботі журналістів тієї доби, завдяки яким ми маємо можливість дізнатися навіть про дрібні деталі далеких подій. Без їхньої праці багато важливих фактів та спогадів канули б у небуття разом із попереднім поколінням людей. Описувала новорічне свято в народній школі імені Жукова і «Миколаївська газета». Її кореспондент, ім’я якого ми, на жаль, не знаємо, повідомляв, що діти та вчителі дуже постаралися у постановках. У повідомленні було сказано, що виступи справили чудове враження та були добре витримані у художньому сенсі.
Миколаївські дитячі вечори у 1910-ті роки
У різдвяні дні 1906 року в приміщенні Зимового морського зібрання проводилися дитячі вечори. Організатором стало Миколаївська благодійна спілка. Дозвіл дав особисто миколаївський градоначальник. Згідно з результатами нашого пошуку, на той момент на даній посаді перебував учасник російсько-японської війни 1905 року контрадмірал Василь Зацарений.
На тих новорічних вечорах дітей радувала не проста ялинка, а при електричному освітленні. Працювало два хори, проводилася миттєва лотерея алегрі, танці з конфеті та серпантином, бочка з сюрпризами. Всім охочим пропонувалося перекусити в буфетах з різноманітним асортиментом.
27 грудня вечір доповнювався французьким танцем котільоном для старших учнів.
Велике свято в Новому Бузі
Новорічна ніч 1910 року… Як повідомляла «Миколаївська газета», у приміщенні першого земського однокласного училища відбулося гучне свято. Тоді разом з учнями були присутні і їх батьки. Формат святкування тоді був таким: виконували дитячі пісні, декламували вірші, роздавали дітям подарунки.
Традиції так проводити новорічні свята для дітей прижилися на довгі десятиріччя. А на початку XX століття їх проводили в Вознесенську, Новій Одесі, Голті, Очакові та інших населених пунктах Миколаївщини.
Треба додати, що 4 січня 1911 року в Миколаєві провели урочисту загально міську «ялинку» для миколаївських школярів. Тоді у заході брали участь учні з 7-ми міських шкіл. Ймовірно, що саме з того святкування й почалася традиція проводити містом громадські новорічні заходи.
Ще кілька слів про традиції
Шкільні новорічні «ялинки» завжди були клопіткою справою, але якою приємною! Всі знають, що підготовка до свята буває цікавіша, ніж саме свято. В миколаївських гімназіях іграшки для святкової ялинки були покупними. В той час як в слобідських школах їх робили власноруч.
Саме тому часто в перші дні канікул миколаївські учні верталися до своїх класних кімнат та майстрували новорічні прикраси. З різнокольорового паперу робили прапорці та гірлянди, а також пакунки для різдвяних сюрпризів. Особливої майстерності потребувало золочення сусальним золотом волоського горіха. Ця традиційна прикраса виконувалася лише досвідченими та акуратними «фахівцями».
З 25 грудня місто занурювалося у затишні святкові дні.
Після революції 1917 року миколаївці на довгі роки вимушені були забути про новорічні релігійні святкування. З 1935 року новорічні традиції поступово повернулися до миколаївців, але була відсутня релігійна складова свята.
У XXI столітті ми повертаємось до дореволюційних ідеалів та традицій, які існували століттями.