Миколаїв – земля дуже багата талантами. Різними. Багато відомих усьому світові науковців, фотографів, журналістів, письменників, лікарів, акторів, спортсменів, вчених народилися у Миколаєві або в області. Також багато талановитих людей, народжених в інших областях СРСР, обирали прожити своє життя у Миколаєві. Тож нам дійсно є ким пишатися. Про відомих людей Миколаєва, представників різних професій – читайте на сайті imykolayivchanyn.com.
Макаров Юрій Іванович
Юрій Іванович Макаров хоч і народився не на Миколаївщині, та все ж присвятив вагому частину свого життя нашому рідному місту. Тривалий час він працював генеральним директором Чорноморського суднобудівного заводу. За його участю були збудовані сотні суден. Різних. Від цивільних, науково-дослідних, рибопромислових аж до військових авіаносних крейсерів. На рахунку Юрія Івановича перший військовий корабель незалежної України – “Славутич”.
Серед унікальних суднобудівних шедеврів часів Юрія Макарова – науково-дослідне судно “Академік Сергій Корольов”. Саме це судно встановило найбільшу кількість рекордів. А в тому числі й за рівнем забезпечення оперативного управління космічними апаратами, за межами зони радіовидимості наземного автоматизованого комплексу управління, якістю проведення дослідження верхніх шарів атмосфери і космосу… Завдяки цьому судну вдалося всебічно вивчити інфраструктуру сумнозвісного лайнера “Титанік”.
Юрія Івановича неодноразово обирали депутатом Миколаївської обласної ради. Також він був членом облвиконкому. З 1979 по 1994 рр. Разом з цим він був членом постійної депутатської комісії з питань промисловості, транспорту і зв’язку. З його ініціативи у квітні 1990 року в облраді утворили постійну комісію з економічної реформи. Тоді сюди увійшли відомі у країні керівники підприємств – Віктор Романов, Володимир Бухнач, Володимир Ратуш, Олександр Єшкелєв.
За цю плідну роботу Юрія Івановича було нагороджено золотою медаллю “За освоение космоса”. Також за самовіддану працю Макаров був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, “За заслуги” ІІІ ступеня, різноманітними медалями.
У 2000 році Юрію Макарову вручили перший “Золотой Знак Союза промышленников и предпринимателей Украины” та медаль «300 лет Российскому флоту». А вже 2 червня 2002 року в Миколаєві на 68 році життя Юрій Іванович відійшов у вічність.
Горбуров Григорій Федорович
Заслужений лікар України Григорій Федорович Горбуров народився у 1924 році на Миколаївщині у селі Лимани Березанського району.
У 23 роки він вирішив вступити на лікувальний факультет Одеського медичного інституту імені М.Пирогова. Після закінчення вишу, у 1953 році, його призначили завідувачем Благодатнівської дільничної лікарні Миколаївської області. За два роки Григорія Федоровича перевели на посаду головного лікаря Снігурівської ЦРЛ і, одночасно, районного хірурга. Бо кваліфіковані кадри завжди дуже цінувалися.
З 1970 року Горбуров працював головним лікарем облонкодиспансеру. За цей час він розробив методики унікальних операцій. У 1972 році Григорій Федорович створив обласне науково-медичне товариство онкологів. А за успіхи в профілактичній та лікувальній роботі з 1976 року онкодиспансер став школою передового досвіду з лікування онкологічних захворювань. І все завдяки талановитому онкологу.
За свою важливу роботу Григорій Горбуров був нагороджений різними державними нагородами за бойові і трудові заслуги. От, наприклад, орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Жовтневої революції, орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом “За мужність”… Також йому дали звання “Заслужений лікар України”. Григорій Федорович за 50 років високопрофесійної діяльності врятував від смерті сотні жителів Миколаївщини.
Помер видатний лікар 30 січня 2014 року у Миколаєві.
Троянов Микола Олексійович
Актор, режисер, драматург… Тут зайві слова непотрібні. Бо мова йде про Миколу Олексійовича Троянова. Все своє життя він присвятив служінню мистецтву. Його дуже добре знають миколаївці.
У 39-річному віці Троянов переїхав до Миколаєва. А вже через три роки, у 1963-му, Микола Олексійович створив у нашому місті Народний драматичний театр. Тут були поставлені більше сотні п’єс. Лише уявіть, скільки це!
За роки своєї літературної творчості талановитий митець написав близько двох десятків п’єс. Видав шість книжок. В них опубліковано його драматичні твори, мемуари, вірші, балади…
За багаторічну кропітку роботу на сцені Миколаївського драматичного театру та за поданням Миколаївського Пушкінського клубу Троянову було присвоєно звання “Почесний громадянин міста Миколаєва”.
25 березня 2016 року у віці 95 років Микола Олексійович помер. Миколаівці кажуть, що в той день пішла з життя ціла культурна епоха.
Кремко Олександр Олександрович
Фотограф, письменник, громадський діяч, журналіст… Це Олександр Олександрович Кремко. Корінний миколаївчанин. За 40 років роботи фотожурналістом він створив справжній фотолітопис Миколаївщини. Він проілюстрував десятки книг, фотоальбомів, проспектів тощо.
Фотороботи Олександра Олександровича друкувалися в найбільших виданнях країни – “Правда”, “Известия”, “Огонек”, “Советский Союз”. А з появою рідкісних світлин з випробувань ТАКР «Адмирал флота Кузнецов», у 1989 році, на обкладинках провідних видань світу.
Надзвичайно великими тиражами розійшлися його фотоальбоми “Миколаїв”, “Я люблю це місто”, “Заповідні місця Миколаївщини”. В них дуже яскраво і всебічно відображений наш регіон.
Олександр Олександрович Кремко неодноразово взяв участь у всеукраїнських та міжнародних фотовиставках. Його роботи відзначалися дипломами та іншими нагородами.
Указом Президента України йому було надано почесне звання “Заслужений журналіст України”. У 1999 році Кремко переміг у щорічній загальноміській програмі “Громадянин року”. В номінації “Засоби масової інформації”.
В кінці 2020-го року, а саме 27 грудня, талановитий миколаївчанин Олександр Кремко відійшов у вічність.
Божаткін Михайло Іванович
Відомий письменник Михайло Іванович Божаткін народився в 1920 р. в с. Дубровка. Це Калінінська область тодішнього СРСР. В родині селянина. Вже у 15 років розпочав свою плідну трудову діяльність. В період служби на флоті у Божаткін з’явився інтерес до журналістики.
Перша публікація Михайла Івановича з’явилася в 1945 році на сторінках газети “Красный черноморец”. Він працював журналістом в миколаїівських газетах “Бугская Заря”, “Южная правда”. Також редагував багатотиражну газету заводу ім. 61 комунара “Коммунаровец”. А ще – власний кореспондент ТАСС-РАТАУ Миколаївської області.
У 1962 році Божаткіна прийняли у члени Спілки письменників СРСР. На цей час він вже був членом Спілки письменників України, Спілки журналістів України. Михайло Іванович став одним з організаторів та першим головою Миколаївської організації Спілки письменників України.
Талановитий письменник створив багато великих творів. Він активно писав і поетичні твори. За своє життя Божаткін видав понад 30 книг. Найбільша кількість – присвячена подіям Другої світової війни. Більше 30 років автор ретельно збирав відомості про учасників десанту під командуванням К.Ольшанського, прізвища яких, з ряду причин, залишилися невідомими.
Михайло Божаткін брав активну участь у підготовці до видання біографічного енциклопедичного словника “Миколаївці”. А за активну творчу письменницьку та журналістську діяльність його нагородили орденами “Знак пошани” та Трудового Червоного Прапора, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Великою срібною та Малою бронзовою медалями ВДНГ СРСР.
Михайло Іванович помер 22 лютого 2010 року в Миколаєві.
