Яната Олександр Алоїзович чи Сапєгін Андрій Опанасович? Корінний миколаївець і уродженець Вознесенщини. Вони жили приблизно в один час. У XIX – XX ст. Померли в різних містах… Хто ж з них більше зробив для нашої Миколаївщини? Для України? Це точно неможливо сказати. Бо вони обидва присвятили своє життя ботаніці. Вони обидва залишили по собі яскравий слід у світовій історії. Як це було – читайте на сайті imykolayivchanyn.com.
Олександр Яната і його історія життя
Видатний вчений. Ботанік. Організатор охорони природи. Олександр Алоїзович Яната народився 28 травня 1888 року в Миколаєві. Його батько був садівником, чехом за національністю. А мати походила з російських німців. Ще в ранньому дитинстві Олександр Алоїзович палко закохався у ботаніку.
Видатний миколаївчанин все своє життя був активним діячем різних громадських природничо-наукових організацій. От як Кримське товариство природознавців, Харківське товариство ім. Квітки-Основ’яненка, пізніше – Українського ботанічного товариства. Ще в роки навчання на агрономічному факультеті Київського політехнічного інституту, у 1909 році, Яната створив студентський гурток природознавців. А пізніше з’явилося Миколаївське товариство любителів природи. Звісно ж, все завдяки роботі Олександра Алоїзовича.
Беззаперечно, це блискучий вчений! В його особистості гармонійно поєдналися риси дослідника, просвітника, педагога… Він зробив чималий внесок у ботаніку, агрономію, історію науки та українську ботанічну термінологію. Однак, його цінну наукову спадщину значною мірою було втрачено.
У пам’ять про нього в Миколаєві залишилися заповідники, ботанічні сади, журнали та наукові установи. Залишився необхідний для становлення нації досвід життя винятково благородної і цілісної у своїх переконаннях людини, великого патріота.
Наукова діяльність Олександра Алоїзовича
Протягом 1918 – 1920 років вчений обіймав посаду професора ботаніки Українського педагогічного інституту. Пізніше він очолив кафедру ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту. Олександр Яната був одним із засновників Всеукраїнської Академії сільськогосподарських наук та багатьох журналів. Серед них “Вісник сільськогосподарської науки”, “Праця сільськогосподарської ботаніки”, “Вiсника природознавства”. У його науковому доробку понад 400 публікацій. А монографія “Рослина та її життя”, яка була опублікована у 1925 році, ще й донині не втратила своєї актуальності.
Перебуваючи на посту голови комісії з охорони природи Наркомзему УРСР Яната вніс величезний особистий внесок у справу порятунку унікальних природних об’єктів. Олександр Алоїзович брав участь в організації заповідників “Конча-Заспа” та Канівського. Тоді він став одним із авторів декрету “Про охорону пам’яток культури та природи”, який визначав природоохоронну політику України двадцятих років XX століття.
У січні 1933 року Олександр Алоїзович представляв Український комітет охорони пам’ятників природи в Москві. Це був Перший Всесоюзний з’їзд з охорони природи. Унікальна для того часу подія! А вже в березні 1933 року постановою президії Української сільгоспакадемії Янату за “протягування буржуазних теорій в галузі боротьби з бур’янами” звільнили з роботи в Інституті захисту рослин. У травні 1933-го він був заарештований. Його засудили до п’яти років позбавлення волі.
Однією з причин арешту послужила так звана “чистка” ГПУ сільськогосподарських закладів України. Пішов з життя Олександр Алоїзович Яната у 1938 році. Це трапилося в таборі під Магаданом.
Сапєгін Андрій і його історія життя
Андрій Опанасович Сапєгін народився 11 грудня 1883 року неподалік Миколаєва. У місті Вознесенську. У простій сім’ї робітника. Вчився у гімназії. В 1902-му році закінчив її із золотою медаллю.
Далі він вступив до Петербурзького лісного інституту. А вже за рік у матеріалах Товариства дослідників природи при Харківському університеті вийшла друком стаття про встановлений ним новий вид Ceratophyllum tanaiticum. Це була його перша наукова робота. Дуже успішна наукова робота. Бо це дослідження дозволило встановити новий вид гололисника. Це вид трав’янистих прісноводних рослин родини куширові. Здебільшого він поширений у різних країнах Європи.
Життєві обставини змусили молодого науковця продовжити своє навчання на природничому відділенні фізико-математичного факультету Новоросійського університету. Нині це Одеський національний університет імені І.І.Мечникова. Закінчилося навчання у 1905 році. З того часу Андрій Опанасович почав тут працювати. З 1910-го року він обіймав посаду доцента. А протягом 1917-1922 років був професором. Сапєгіна часто відправляли за кордон. У відрядження. Це були різні країни – Німеччина, Швеція, Австрія…
Праця Андрія Опанасовича
У грудні 1911 року в Новоросійському університеті видатний миколаївець захистив магістерську дисертацію на тему “Мохи гірського Криму”. Це була перша у нашій країні класична робота із систематики, екології та географії мохоподібних. Тоді Андрій Опанасович одержав звання приват-доцента отаніки Новоросійського університету.
Науковець один з перших на території тодішньої Російської імперії почав читання курсу генетики. А в Одеському університеті він організував цитологічний практикум. У 1914 році праця Сапєгіна “Дослідження індивідуальності пластиди” була представлена як докторська дисертація.
Протягом 1917-1923 років професор приділяв велике значення улюбленим дослідженням. В галузі генетики й селекції рослин. Це була його стихія. У 1918 році Андрій Опанасович перейшов на роботу до Одеського сільськогосподарського інституту. Тут він обіймав одразу дві високі посади. Професора і керівника науково-дослідної роботи кафедри рослинництва. А протягом 1926- 1928 років працював на кафедрі генетики.
Одночасно з 1923 року Андрій Сапєгін працював керівником Одеської сільськогосподарської дослідної станції. А з 1928 року – керував новоствореним Селекційно-генетичним інститутом.
У наступні роки з’явилися дуже цінні сорти ярої пшениці. Одеська-3 і Одеська-4. Звісно ж, їх вивів наш талановитий земляк. Також він розпочав селекцію ярого ячменю на Півдні України. Мова про сорт Палладіум-32.
У 1926 році Сапєгін видав підручник для сільськогосподарських вузів. Називався – “Загальна методика селекції сільськогосподарських рослин”. У 1929 вийшов друком ще один підручник. Тепер вже “Варіаційна статистика”. Тут надруковані результати його дослідів. Цей підручник перевидавався аж шість разів.
У цьому ж 1929 році Андрія Опанасовича обрали дійсним членом АН УРСР. Він очолював відділ генетики та селекції рослин Інституту ботаніки АН УРСР.
Сапєгін одним з перших застосував іонізуюче опромінення з метою одержання штучних мутацій у зернових культур та використання їх у селекції. Він розробив теорію органогенезу. Її основні положення увійшли у методику біологічних досліджень сільськогосподарських культур у вигляді цілого розділу. Андрій Опанасович застосував метод варіаційної статистики для визначення точності дослідів. Він вивів ряд відомих сортів озимої пшениці – Кооператорка, Земка, Степняк, сорт ярої пшениці Одеська 4, ячмінь 32 тощо.
Починаючи з 1944 року і аж до кінця життя миколаївець очолював Інститут
ботаніки АН УРСР. За свою копітку роботу він неодноразово був нагороджений різноманітними преміями, дипломами, медалями та почесними грамотами. У 1943 році йому надали звання заслуженого діяча науки УРСР. 8 квітня 1946 року у Києві Андрій Опанасович Сапєгін помер.
