Кожна легенда — це фольклор. З покоління в покоління ми чуємо розповіді про занедбані будинки з привидами, старі цвинтарі, місця, де відбулися таємничі трагічні події… Миколаїв, чия історія розпочинається у 1789 році, також може розказати вустами своїх містян багато цікавих історій. Більше на imykolayivchanyn.com.
Миколаївські катакомби
Здається, це найпопулярніша тема, коли йдеться про загадки міста. Дигери та історики міста розповідають про підземні ходи, які, буцімто, простягаються на багато кілометрів під Миколаєвом. Також кажуть, що через них наше місто сполучається з Херсоном та Очаковом. Катакомби не призначені для туристичних екскурсій, адже вони не вивчені до кінця. Поки що ніхто не в змозі цього зробити. Багато входів в катакомби засипано або через природні обвали, або навмисно руками людей. Існує легенда про тунель, який тягнеться від району морського порту до якогось перехрестя. Кажуть, в його стінах знаходяться кам’яні саркофаги, в яких ніби лежать людські тіла зі зброєю та обладунками.
А на стінах, за словами деяких містян, викладено знаки, перший з яких нагадує давньоєврейську літеру «шин» — первинний вогонь. Але найпопулярніша легенда згадує про тунель до дивного овального приміщення, що має мармурове облицювання. Саме там, буцімто, стоїть кам’яний стіл завдовжки двадцять метрів, а на стінах зображені таємничі написи. Також розповідають про схоже приміщення на Сухому фонтані.
Допускали, що ці таємничі зали належали масонам тощо. Катакомби мають ознаки паранормального явища. Є деякі оповідання очевидців, які не мають доказів, але приваблюють всіх любителів містики. Але, що дивує, документи, наче як ті примари, зникають у надрах архівів, головних свідків неможливо знайти. Отже, спроби відвідати загадкові тунелі постійно зриваються. Хтось або щось явно не хоче, щоб туди навідалися гості із камерами.
Трамвай-привид
Миколаївський зоопарк стоїть на одній із частин старого цвинтаря. На його території існує одна трамвайна зупинка, якою давно вже ніхто не користується. Це ще одна містична миколаївська легенда.
Розповідають, що ця зупинка знаходиться там не просто так. Й приходить туди іноді трамвайчик, й забирає пасажирів. Але не простих.
Кажуть, якщо протриматися на тому місці до ночі, то о півночі можна побачити той самий привид старого трамвайчика, в салон якого заходять мерці, щоб перевезти свої душі на кінцевий пункт призначення. Головне пам’ятати: в жодному разі не сідати на трамвай живій людині, адже хто знає, куди він вас відвезе.
Загадковий адмірал
Миколаївський письменник Анатолій Скульський розповідав у своїй статті дивну історію. За його словами, на початку п’ятдесятих років він разом з товаришами вперше побачив привида Адмірала.
Це сталося літньої ночі, коли на той момент ще молодий чоловік прийшов в яхт-клуб на яхті, адже був юнгою. Приблизно о першій годині ночі Анатолій почув збуджені вигуки: Це Адмірал! Дивіться!
«Всі звернули погляди на освітлений тьмяною лампочкою балкон, де стояв начальник яхт-клубу дядько Петя. Поруч з ним стояла примарна людська постать, яка трохи вагалася, тьмяно світилася», — згадував Анатолій Скульський.
Чоловік тоді навіть не здогадувався, що за тридцять років ця зустріч відбудеться знову, а саме на Інгульському узвозі біля старої стіни суднобудівного заводу. З протилежної стіни до Анатолія вийшла та ж сама примарна постать середнього віку. Його одяг належав до часів Катерини ІІ. Крізь його тіло проглядалася цегляна кладка. Привид легко ковзнув повз здивованого Анатолія, який, в свою чергу, відчув рух повітря.
Далі Адмірал, за словами миколаївця, пройшов у бік бомбосховища, який раніше був канатним складом, і зник у стіні під Флотським бульваром.
Це далеко не всі містичні історії нашого таємничого міста, побудованого на сакральних землях. Правда це або вигадка — не важливо. Головне, що іноді в них згадується історія, реальні події та люди… і зовсім трішки фантазії для смаку.