Мало хто з миколаївців знає, що колись у місті виготовляли локомобілі. Цей вид спеціалізованого транспорту призначений для руху залізничними коліями, а також безрельсовим путям. Цей засіб міг бути і трактором, і вантажною машиною, якщо його доукомплектувати певними деталями. Сьогодні наша розповідь про те, що в Миколаєві розробляли та модернізували на межі двох століть. Більше на imykolayivchanyn.com.
Диво техніки
Від самого початку ця техніка з’явилася у Європі у XVIII столітті, а активно використовуватися у Миколаєві почала ще через одне століття. Локомобілі були стаціонарні та пересувні. У першому випадку вони являли собою генератори електротоку, а в другому випадку це був спецтранспорт, який оснащено котлами паровозного типу.
А тепер можна спробувати уявити собі ті далекі часи, коли головним сухопутним транспортним засобом, що перевозить відносно невеликий вантаж, була підвода в одну кінську силу. І раптом з’являється локомобіль! У Миколаєві це диво техніки почало широко використовуватися, що згодом привело к економії часу та робочих рук.
Григорій Ге, який відомий в Миколаєві не тільки відкриттям громадських лазень, а й просвітницькою, науковою та суспільною діяльністю, писав у своєму «Історичному нарисі столітнього існування міста Миколаєва при гирлі Інгулу (1790-1890)» про стан промисловості тих часів. Він зазначав, що в Миколаєві у 1890 році було п’ятдесят дві одиниці кінських, вітряних та парових млинів. А ще було вісімдесят чотири різні майстерні та фабрики.
Заводів та кузень, за даними Григорія Миколайовича, нараховувалося 21 та 48 відповідно. Враховуючи такий промисловий потенціал міста, дійсно, чому б не взяти в обіг перспективну парову машину? Крім того, паливом можна було використовувати все, що горить.
Де працювали локомобілі
Автор Світлана Крищенко дуже детально розповідає історію миколаївських локомобілів. За її словами, точно не відомо, коли новинку почали використовувати вперше в Миколаєві. Але у деяких вже радянських виданнях згадується, що раніше на Адміралтейство працювали понад п’ять тисяч традиційних підвод та кріпосні поселенці. Пізніше це стало невигідним. З 1863 року почали використовувати машину на локомобільній тязі, а це означало прогрес у багатьох галузях. Локомобілі брали участь у будівництві унікальних круглих броненосців, обслуговуванні суднобудівних, механічних та ливарних заводів, розробці спеціалізованої техніки тощо. Без локомобіля не обходилося жодне велике виробництво.
Що розроблялося на миколаївських заводах?
Миколаївські суднобудівні заводи займалися не тільки будівництвом кораблів. Деякі заводи виготовляли секції мостів, ковальсько-механічне обладнання, котли та парові машини.
Вагонобудівний завод будував цистерни для нафти, трамвайні вагони, а також мав лісопильню та майстерню, що займалася обробкою дерева. Були ще паротягобудівний та машинобудівний заводи. Вони виготовляли обладнання для металургійних заводів, залізничних майстерень та різноманітних паротягів.
А Чорноморський механічний і котельний завод виготовляв зокрема локомобілі по типу французької та англійської техніки. Тобто завод їх активно виготовляв, а не тільки використовував.
Цей вид спеціалізованого транспорту вироблявся в Миколаєві й після революції. Ніхто точно не знає, як довго на підприємствах працювали локомобілі старого зразка. Деякі джерела свідчать про те, що їх використовували аж до 1960-х років. А інші джерела наполягають на тому, що старенькі моделі вийшли «з моди» у 1940-х рр. Зараз локомобілі — просто історичні згадки. На їхнє місце прийшли новітні технології, але колись вони виконали свою дуже важливу роль.