Миколаївці, як і всі українці з 24 лютого нинішнього року постійно перебувають у стресових ситуаціях. Бомбардування, страх лишитись близьких, власної оселі, евакуація в невідоме – все це наближає можливість виникнення посттравматичного синдрому.
Багато хто вважає ПТСР вигадкою психологів, а їхні поради звертатися за психологічною допомогою – фікцією. Проте, спеціалісти все-таки не радять зневажливо ставитись до посттравматичного синдрому. Це на їхню думку може призвести до важких наслідків.
Журналіст сайту imykolayivchanyn, поспілкувалась з військовим психологом Ігорем Ларіним.
Фахівець надає допомогу військовим, волонтерам. До нього звертаються люди, які відчувають, що не можуть самостійно подолати наслідки війни.
Що ж таке ПТСР?
Як з’ясувалося під час бесіди з фахівцем, відмахуватись від посттравматичного синдрому не варто. Це вже серйозна хвороба.Тож допомога потрібна кваліфікована. Розпочинаючи бесіду, Ігор Ларін відразу зазначив, що посттравматичний синдром може бути не у кожної людини. Все залежить від індивідуального психічного стану, а також оточення людини.
“Якщо людина впала в ПТСР – це говорить про те, що 99% – це хронічний стан. Що були пропущені дуже важливі моменти людиною, суспільством або близькими, які перебувають поруч. Слід розуміти, що у нас не кожен травмується. Але слід розуміти, що нас “накриє” всіх. На нас очікує після війни серйозне випробування. Адже у нас такого не було”, – зазначає Ігор Ларін.
Починаючи з 24 лютого 2022 року від посттравматичного синдрому не застраховані не лише військові. Цивільне населення теж опинилось в зоні ризику.
“Я, ви, біженці, волонтери, переселенці, люди, які побували на окупованих територіях – це люди, які так чи по-іншому стикаються з травмами.
Що таке травма? Це, коли психіка людини стикається з подією, яка потужніша за її психіку. І тоді людина з цією подією зливається. Це справді жахливо, коли людина живе у цій події. Це вже відбулось, минув час, а людина знову і знову проживає це, знаходиться в цій події. Ця подія починає вести людину по життю”, – роз’яснює психолог.
Тому перед спеціалістом постає завдання правильно відокремили людину від події. Але це не так легко. Потрібно, щоб психолог чітко розумів, що таке посттравматичний синдром, який пов’язаний саме з військовими діями.
“Зараз саме час психологів, на яких можна спертися людині. Хто частіше усього поринає в травму? Це як правило люди не дуже стійкі психологічно, у яких занижена самооцінка. Це перші кандидати на ПТСР.ПТСР – це вже медикаментозне лікування. Це вже психіатрія, коли людиною починають займатись серйозні медики. Це кінцевий етап. І це завжди говорить про те, що проміжний етап був пропущений. Або не було людей, або не було можливостей. Чому я стукаю до військових? Тому що, якщо буде пропущений цей етап, то в ПТСР ми зануримося всі. А завершитись це може страшно””, – зазначає Ігор Ларін.
Як близьким зрозуміти, що у людини ПТСР?
Отже, коли людина пережила стресову ситуацію, за нею потрібно уважно, але ненав’язливо спостерігати. Бити на сполох слід, якщо помітили певні зміни в поведінці. Їх небагато, тож легко запам’ятати.
“Найперший маркер – це коли людина починає поринати в себе. Дуже важливо розділяти усамітнення, бажання побути на самоті. А коли це перманентно починає відбуватись. Коли людина починає закриватись. Закритість – це перший маркер, що починають відбуватися якійсь процеси”, – зазначив психолог.
За словами Ігоря Ларіна, у людини змінюється мислення, вона поступово втрачає жагу до життя, замикається на чомусь одному. Людина, в якої починає проявлятись посттравматичний синдром, починає говорити простими реченнями. Сприймає теж лише прості мовні конструкції. Інколи може просто не відповідати на запитання.
Коли такі ознаки з’явились, то треба негайно почати вживати заходів.
Що робити, коли помітили ознаки посттравматичного синдрому?
“Для людини, яка зіштовхнулась з травматичною подією, то їй не потрібен ніякий психолог і психотерапевт. Найголовніше тут підтримка оточуючих. Це прийняття, це турбота, це любов. Ковдрою накрити, чаю принести”,- радить психолог.
Але не потрібно турбуватись про постраждалого, як про дитину. Це доросла людина, тож і ставлення повинне бути відповідним. Потрібно намагатись зрозуміти і розділити з ним те, що сталось. Але не потрібно нав’язувати лікування. І ні в якому разі не бачити в такій людині інваліда. Інакше все буде лише гірше.
В деяких ситуаціях не потрібно нав’язувати своє товариство. Краще залишити таку людину в спокої, але обов’язково дати зрозуміти, що ви поряд і допоможете будь-якої миті. Намагайтесь завоювати довіру.
А головне потрібно терпіння. Зважте й на те, що різні люди по різному реагують на травматичні події. Тож ступінь ПТСР теж буде різною. Комусь, щоб прийти до норми, вистачить допомоги близьких і набагато менше часу. Деяким доведеться боротись тривалий час.
Коли ви помітили, що вашій близькій людині ці заходи не допомагають, то звертайтесь до спеціаліста.
