Війна часто змушує людей робити вчинки, на які б не зважився в мирному житті. Ми починаємо займатись справою, за яку б раніше не взялись. Навіть, опановуємо нову професію. Хтось швидко пристосовується до нових умов, а хтось починає шукати себе.
Складно у часи війни людям мистецтва. Часто вони вважають себе непотрібними. Зовсім по-іншому сталось у колективу Миколаївського художнього драматичного театру. Хоча театр з кінця лютого знаходиться в простої, проте, та частина його колективу, яка залишилась у місті, не сидить склавши руки. Наш журналіст поспілкувався з директором театру Артемом свистуном, який розповів чим живе театр останні три місяці.
Детальніше про це читайте у ексклюзивному матеріалі на сайті imykolayivchanyn.com.
Зміна назви і позбавлення від “російського”
Зміни в життя театру прийшли одразу , як розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну. Художній театр змінив свою назву. З неї зникло слово “російський”.
Як розповів директор театру Артем Свистун, мова про зміну назви йшла давно. Але саму процедуру депутати обласної ради відкладали. Знаходились інші, нагальні справи.
“У нас починаючи з 18 року було зібрання колективу, були відповідні звернення до депутатського корпусу навіть з громадських організацій щодо зміни до статуту – вилучення назви “російський”. Лишається Миколаївський академічний художній драматичний театр. Як це зробили в Мукачевому, як це зробили в Дніпрі свого часу. Тому що 8 років йде військова агресія російської федерації”, – зазначив Артем Свистун.
24 лютого 2022 року змінило не лише життя акторів театру, а й назву. Колектив вирішив не чекати офіційного рішення і повідомив про зміну назви в соцмережах.
“24 лютого, коли це стало вже агресією, то ми звернулись колективом театру до голови обласної ради, голови обласної адміністрації, до Міністерства культури щодо зміни назви. Це дійсно викликано часом. Не повинно бути в назві театру саме вказівки на країну, яка на нас напала. Зараз ми вже позиціонуємо себе, як Миколаївський академічний художній театр.”, – зазначив директор театру.
Зміна профілю: камуфляж і швацька машинка
Відсутність вистав не примусила колектив опустити руки. Деякі з акторів-чоловіків пішли до тероборони. Жінки з дітьми змушені були виїхати.
“Хлопці наші, актори театру пішли воювати до Збройних сил України. Хто в територіальній обороні, хто в Національній гвардії. Дівчата-матусі наші виїхали в Болгарію більшість. Наші партнери театр міста Габрового, вони люб’язно прийняли наших матусь. Більше 40 вже там переселенців. Головне, що діти не чують вибухів, які звучать зараз в нашому Миколаєві”, – розповів директор театру.
А ті працівниці театру, які залишились у Миколаєві, сіли за швацькі машинки. Причому шити почали навіть ті, хто до цього часу себе швачкою не вважав. Три тижні в театрі й на дому працював швацький цех.Почали з державних прапорів.
“До нас звернулись волонтери, чи можемо ми допомогти. Так, можемо. У нас є завідувач постановчою частиною Валентин Іванов, який фахівець розуміється на військових принципах роботи. І приємно, що й миколаївці долучались. У нас день починався так, щоб не базуватись лише в театрі, хто вдома, то миколаївці приносили до нас фліс, нитки, голки, тканину, жовто-блакитні стрічки.
Ми розвозили містом матеріали збирали вже готові речі. Які постачались до військових частин, до тероборони.
Кравчині робили викрійки, зробили складну роботу. Наш дівчата щось застрочили і такий постійно був рух”, – розповідає Артем Свистун.
Зараз шиття призупинили. Як розповів Артем Свистун поки немає матеріалів. Але за будь-якої нагоди одразу поновлять роботу добровольчого швацького цеху. Адже, крім прапорів, військовим досі потрібні дощовики і бафи.
Вистави для переселенців
За місяць після початку активних бойових дій актори художнього театру, які ще залишились в Миколаєві, повернулись на сцену. Це ще не була сцена рідного театру. Але глядачі вже були. Ними стали жителі навколишніх сіл, які змушені були евакуюватись до Миколаєва через постійні обстріли. Деякі з них були позбавлені домівок, хтось отримав поранення, втратив близьких. Для них невеличка вистава стала ковтком свіжого повітря.
“Ми в квітні розпочали концертну діяльність, вистави для наших вимушених переселенців з Миколаївщини, Херсонщини. Дуже складно, тому що люди в психологічному напруженому стані. Але ми – театр, ми повинні викликати позитивні емоції. І коли люди плачуть і сміються – це допомагає їм побороти цей внутрішній страх. І діточки, які залишаються. Для них дитяча казка “Пригоди козаків” патріотичного такого спрямування. Режисер – Євген Олійник”, – зазначив Артем Свистун.
Працювати доводиться невеликим акторським складом. Зараз в театр залишилось лише вісім акторів.
“Тут вони в концертних програмах, тут вони у виставах. Марина Васильєва – сценаріст. Дуже згуртовує цей процес. Ми виїжджали фронтовими бригадами з нашою програмою ”, – ділиться директор театру.
Давали виставу актори театру й в геріатричному пансіонаті. Зараз люди похилого віку як ніколи потребують уваги до себе.
“І навіть для актора, коли він працює на сцені, це інші емоції, це інша підтримка духу. Ми робимо багато відеоверсій. Підтримуємо наших колег з інших міст і країн”, – розповів директор театру.
Плани на мирне життя і новий репертуар
Попри постійні обстріли росіянами Миколаєва, в стінах театру мріють про мирне життя й активно до нього готуються. В театрі триває реставрація. А колектив готує нові постановки. Режисери й актори працюють навіть дистанційно.
До речі, зміна назви, про яку вже говорилось, вплине й на репертуар художнього театру. За словами його директора, над цим вже розмірковують.
“З нашим головним режисером Євгеном Курбаном з перших дні військових подій ми міркували, як планувати майбутню роботу театру. Так вже відповідно до мовного закону ми поступово переходили на державну мову. Вистави йшли українською мовою, російською мовою. Вистави навіть планувались англійською мовою.
Але я хочу сказати, що художній театр зберігає свої традиції, поступово йде до майбутнього розвитку європейського театру.
Хочу сказати, що це вже буде новий театр: за складом, за формами, новий театр за викликом часу. Тому що більшість репертуару вже не повернеться. Драматургія російських авторів – ми розуміємо, що це буде відсутнє.
Але є багата ніша українських драматургів, багато перекладів і сучасних інтерпретацій. Перш за все репертуар буде розважально-відпочивального напряму. Тому що людям потрібно зберігати психіку. Це музичні проєкти”, – поділився Артем Свистун.
Працюватиме театр над новими формами подачі матеріалу, а також жанрами. Тут також свою роль відграла війна.
“У нас гуртується нова нація українців, яка буде більш потужна, більш рішуча. саме репертуар нашого театру, драматичного театру, художнього буде спрямований на різноманіття пошуку нових форм. Ми планували з головним режисером експериментальну сцену. Сцена під сценою – така форма є. Це сцена в сховищах, бомбосховищах – так в більшості театрів. Ми так планували прем’єру Йонеско “Носорог”. Авангарда і сюррелістична п’єса. Дуже актуальна зараз. І це вже не буде перфоманс. Це вимушеність часу – розповідь про людей, які знаходились в бомбосховищах”, – розповів директор театру.
Колектив театру вірить в перемогу, тож готує й відповідну концертну програму “Все буде – Україна”.
