Миколаївці, які хоча б раз замислились над стрибком з парашута або мріяли сісти за штурвал літака, знають про Миколаївський аероклуб “Ікар”. Вже 32 роки тут навчають підкорювати небо. Багато хто з випускників аероклубу пов’язав своє життя з літаками.
Наш журналіст зустрівся з начальником Миколаївського аероклубу “Ікар” Дмитром Філоненком, який розповів чим живе один з найкращих аероклубів України. Далі на imykolayivchanyn.com.
Повернення в історію
Миколаїв має давні традиції літньої справи. Перший аероклуб у місті відкрився ще в 1909 році. До речі, на той час він був другим в Російській імперії. Крім того, перша жінка дворянського походження, яка стрибнула з парашутом, була вихованкою Миколаївського аероклубу.
Вже за радянських часів аероклуб також користувався популярністю. Стрибати з парашутом або бути льотчиком вважалось престижним. Миколаївський аероклуб входив до складу ТСОАВІАХІМу. Причому база аероклубу розташовувалась в самому центрі Миколаєва, де зараз розташований кінотеатр “Батьківщина”.
Після завершення Другої світової війни цікавість до літаків серед молод набагато зменшилась. Хто бажав серйозно займатись цією справою – йшов служити строкову службу. Тим більше, що в Миколаєві розташовувалась льотна частина імені Леваневського.
Проте, завдяки ентузіастам Миколаїв повернув собі славу міста, де навчають найкращих льотчиків.
Датою заснування аероклубу “Ікар” вважається 15 червня 1990 року. Заснував аероклуб заслужений військовий льотчик СРСР Григорій Філоненко.
У тому ж році з невеликого аеродрому поряд з містом Баштанка вперше злетіли в небо літаки аероклубу “Ікар”. До речі, аероклуб носить ім’я давньогрецького міфологічного героя Ікара, який з батьком злетіли в небо на штучних крилах з воску та пір’я.
Згодом аероклуб змінив свою дислокацію.
“Нам дали дозвіл базуватись на військовому аеродромі в Кульбакіно. Де ми з 93-го року базуємося і до сьогодні. Якщо говорити про взаємодію з військовими, то вс командири дуже добре до нас ставляться. І всю допомогу, яка нам потрібна, вони надають. Адже розуміють, що ми робимо добру справу. Адже, поблизу такого немає і не скоро буде”, – розповів начальник аероклубу.
Начальник аероклубу Дмитро Філоненко згадує, як розвивався аероклуб у 90-х роках минулого століття. Не всі зміни тих часів були позитивними.
“До 96-го року клуб був на бюджеті держави. Держава підтримувала. були невеликі зарплати персоналу. Виділялись кошти на купівлю ПММ. З 96-го року це все припинилось. Можна сказати, що все стало догори дригом. Тепер ми платимо державі для того щоб працювати. Ми платимо за аеродром, за кожний зліт-посадку літака. Вже не говорячи про 16 осіб персоналу. Кожному потрібно платити зарплату. Сподіваюсь, що після війни по-перше на армію по іншому будуть дивитись. А наш аероклуб працює в системі ТСОУ. Ми працюємо в цій системі. Ми разом з військовими, з ЗСУ робимо одну справу”.
Кого готують в аероклубі “Ікар”
Попри фінансові труднощі аероклуб продовжує свою роботу.
“У нас спрямованість аероклубу – перша ланка – це літаки. Тобто ми навчаємо польотам. І друга ланка – парашутна. Це виконання стрибків з парашутом. За ці 32 роки ми підготували майже 10 тисяч парашутистів і майже 200 льотчиків”, – розповідає Дмитро Філоненко.
Стрибати з парашутом найчастіше приходять люди, які мають бажання спробувати в житті щось нове. Тому проходять відповідну підготовку і зазвичай роблять один – два стрибки. Але є й справжні шанувальники парашутного спорту, які мають за плечима десятки стрибків.
А от з льотчиками інакше. Спробувавши себе за штурвалом літака багато хто продовжує кар’єру льотчика.
“Зараз якщо говорити про ситуацію, що відбувається в країні – війна. Немає жодної частини в повітряних силах України, де не було б наших випускників. Починаючи від Кульбакіно, там дуже багато наших випускників. І закінчуючи Вінницею. Цікавий такий штрих є, що перша дівчина – військовий льотчик в історії України – випускниця нашого аероклубу. Зараз вона вже полковник, командир гвинтокрила Мі-8. Це моя випускниця. Я колись її вчив літати. Ось що робить аероклуб для своєї країни” – зазначає Дмитро Філоненко.
Є у вихованців аероклубу “Ікар” і спортивні досягнення. Про це свідчать кубки всеукраїнських змагань.
“Ми в товаристві сприяння обороні України. І пару років тому, десь у 20-му або в 19-му році на Широкому лані були навчання. І нас попросили брати участь. Ми повинні були виконати політ групою наших літаків і імітувати цілі, які б низько летіли.Ми це зробили”, – розповів Дмитро Філоненко.
Пару років тому аероклуб оновив свій парк – додалось ще два літака. Зараз на балансі аероклубу сім літаків. Дмитро Філоненко зазначив, що утримання кожного вимагає значних витрат. Попри це, вони піднімались у небо майже же цілорічно. Вже в 2022 році у вихованців аероклубу було 17 льотних днів. Вперше в нинішньому році злетіли 4 січня, а востаннє – 23 лютого.
Аероклуб в умовах повномасштабної війни
Для аероклубівців 24 лютого 2022 року розпочалось не лише з телефонних дзвінків. Літаки “Ікара” базувались на аеродромі в Кульбакіно. Саме цей аеродром у Миколаєві разбомбили першим.
Дмитро Філоненко до боїв встиг побувати на базі аероклубу. Відео того, що він побачив, виклав на своїй сторінці у Фейсбуці.
“24 лютого рано вранці я дізнався, що нанесений удар по аеродрому. Я орієнтовно через півтори години вже був на аеродромі в місці, де потрапила крилата ракета. 25 лютого ми всі літаки перекотили, передислокували на НАРП, наївно вважаючи, що будуть били лише по аеродрому. Це завдяки тодішньому директору Віктору Керницькому. Він пішов назустріч, щоб зберегти літаки. А наступного дня я пішов до воєнкомату. Зараз служу і буду служити, поки Україна не переможе.
Зрозуміло, що ніяких польотів немає у нас з 24 числа. Адже, повітряний простір для цивільних закритий на всій Україні.
У нас обстріляна вся стоянка. Два літака залишились на стоянці – Ан-2. В народі їх називають “кукурузниками”. Їх технічно неможливо було евакуювати. Їх серйозно пошкодили. Не відомо чи можливо їх відновити. Пошкоджені всі приміщення. Я нарахував сім прильотів за цей період. Один приліт в мій кабінет”, – згадує начальник аероклубу.
Всі втрати потім оцінить спеціальна комісія. Але це буде згодом, після перемоги, на яку так чекають ікарівці.
