Миколаївщина – це унікальний регіон, де переплелися культури різних народів. Це багатонаціональний край, де здавна проживали українці, болгари, кримські татари, караїми та інші етнічні групи. Кожна з них внесла свій неповторний вклад у культурну мозаїку нашої області. А більше про це – читайте на сайті imykolayivchanyn.com.
Болгарська спадщина Миколаївщини
Перші болгарські переселенці з’явилися на території сучасної Миколаївської області в кінці XVIII століття. Одним із найвідоміших болгарських поселень є колонія Тернівка, заснована поблизу Миколаєва. В рапорті Тернівського сільського приказу від 4 жовтня 1806-го року згадується про насадження тутових дерев. А це є свідченням про розвиток шовківництва в цьому регіоні.
У 1856-му році письмоводителем болгарської колонії Тернівка був Степан Банович Іванов, Це підтверджує формулярний список про його службу від 25 травня того ж року.
Станом на кінець першої чверті XXI століття болгарська громада Миколаївщини активно зберігає та популяризує свої традиції. 2 вересня 2020-го року в Миколаєві відбувся перший міський етнофестиваль “PepperFest”, присвячений болгарській культурі. Його організували управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради, Тернівський будинок культури, бібліотека-філія №16 та громадська організація “Тернівське болгарське товариство імені Івана Вазова”.
Караїмська громада та її вплив
Караїми (самоназва – карай) – це корінний народ України. Він сформувався на території Кримського півострова в ранньому середньовіччі. Вони сповідують караїмізм. Тобто, релігію, яка виникла внаслідок розколу юдаїзму у VIII столітті, відкидаючи Талмуд і визнаючи лише Тору. Здавалася б, яке відношення цей народ має до нашої Миколаївщини?
Та, у XIX столітті караїмська громада активно розвивалася і в Миколаєві. У 1847-му році тут було збудовано кенасу – культову споруду караїмів, яка стала центром духовного життя громади. Вона знаходилася на перетині вулиць Католицької (сучасна адмірала Макарова) та Різдвяної (нині Лягіна). При кенасі діяло караїмське училище. Його утримували коштом добровільних пожертвувань. Однак у 1930-му році кенаса була закрита, а будівля передана під міський Будинок безбожника.
Серед видатних представників караїмської громади Миколаївщини варто згадати Бебюш Юфудівну Капон. Вона народилася у 1894-му році в Бахчисараї, а більшу частину свого життя провела у Сокологірську. Вона була видатною лікаркою-офтальмологинею, ученицею академіка Володимира Філатова, і врятувала величезну кількість життів під час Другої світової війни.
Станом на кінець першої чверті XXI століття караїмська спадщина Миколаєва нагадує про багатокультурну історію нашого міста та внесок караїмської громади у його розвиток.
Кримськотатарська культура
Після анексії Криму Російською імперією, у 1783-му році кримські татари зазнали численних утисків і примусових переселень. Багато з них були змушені покинути рідний півострів і оселитися на територіях сучасної Миколаївської області та інших регіонів півдня України.
Попри всі труднощі, кримськотатарська громада зуміла зберегти свою мову, культуру та традиції. На території Миколаївщини, де проживає значна частина репатріантів, активно функціонує кримськотатарське життя. Місцеві організації регулярно організовують культурні заходи як от, наприклад, фестивалі кримськотатарської культури.
Так, у 2019-му році в Миколаєві відбувся фестиваль, на якому були представлені традиційні національні танці, музика та кухня кримських татар. Це яскраве свідчення про збереження і популяризацію культурної спадщини цього народу.
Серед відомих представників кримськотатарської громади Миколаївщини слід згадати художника Рустема Скибіна. Він народився в 1979-му році в Узбекистані. Після депортації його родина повернулася до України, і він активно займається популяризацією кримськотатарського мистецтва. Цим самим він сприяє збереженню культурної ідентичності свого народу та його інтеграції в українське суспільство.
Про культуру миколаївських молдаван
Миколаївська область є домівкою для багатьох етнічних груп, серед яких значне місце займають молдавани. Станом на кінець першої чверті XXI століття тут проживає понад 13 тисяч молдаван. Це становить помітну частку населення нашої області. Зокрема в селі Великосербулівка проживає значна кількість представників цього народу. Сюди вони переселилися понад 200 років тому.
Миколаївські молдавани зберігають свої культурні традиції, мову та звичаї. В селах, де компактно проживають представники цієї громади, часто проводяться їх національні свята. До прикладу, Мерцішор (свято весни) та День незалежності Молдови. Під час святкування тут звучать молдавські народні пісні, виконуються традиційні танці та готуються молдавські національні страви.
Особливої уваги заслуговують молдавські народні костюми. Вони відрізняються яскравими кольорами та вишуканими візерунками. Місцеві майстрині продовжують традиції вишивки та ткацтва, передаючи свої знання наступним поколінням.
Молдавська мова також залишається важливим елементом ідентичності громади. У деяких школах Миколаївщини викладається молдовська мова, а культурні товариства сприяють її популяризації серед молоді. Таким чином, молдавани Миколаївщини роблять вагомий внесок у культурне розмаїття нашої області, зберігаючи та примножуючи свої національні традиції.
Збереження нематеріальної культурної спадщини
Ключову роль у збереженні та популяризації нематеріальної культурної спадщини нашого регіону відіграє Миколаївський обласний центр народної творчості. У 2018-му році до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини було внесено обряди болгарської культури “Сурва” (болгарський Новий рік) та “Мартениця” (китиці з переплетених червоних та білих ниток). Це невід’ємна частина культурного життя болгарської громади мікрорайону Тернівка в Миколаєві.
Крім цього, Миколаївський обласний центр народної творчості організовує виставки, майстер-класи та інші заходи для підтримки творчості майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, сприяючи збереженню та передачі традиційних знань і навичок наступним поколінням.
У 2016-2017 роках цей центр проводив детальні дослідження об’єктів нематеріальної культурної спадщини у Вітовському, Очаківському, Новоодеському та Миколаївському районах. Тоді було зібрано матеріали з музичного фольклору села Полігон Вітовського району та сіл Троїцьке й Кіровка Новоодеського району. Також було детально вивчено обрядові дійства болгарської громади Тернівки.
У 2024-му році розпочався проєкт зі створення Центру культурної спадщини “Єдисан”. Він об’єднав десять громад Миколаївської області. Мета цього проєкту – розкриття унікальної культури Півдня України. Бюджет становить близько 455 тисяч гривень.
Завдяки таким ініціативам Миколаївщина активно працює над збереженням та популяризацією своєї нематеріальної культурної спадщини, забезпечуючи її передачу майбутнім поколінням.