Наш Миколаїв завжди стояв! Стояв перед важкими хворобами та смертоносними епідеміями. Завжди так було! Коли в Європі вирувала холера, у нас – лише поодинокі випадки. Коли увесь світ з’їдала “іспанка”, у нас – лише невеликий спалах.
Наше місто унікальне. Миколаїв споконвіку берегли. Берегли від різноманітних інфекцій та важких хвороб. Одного разу, навіть вибудували довжелезну стіну, аби не пропустити сюди небезпечні захворювання… Як це було? Як боролися у Миколаєві з холерою та “іспанкою” – в матеріалі imykolayivchanyn.com.
Епідемії у XVIII – XIX столітті
На початку свого існування Миколаїв був дуже схильний до поширення різноманітних інфекційних захворювань. Тоді містяни зневажали гігієною. І це було причиною захворювань на холеру та тиф. Втім, це були лише спалахи небезпечних хвороб. Масового поширення серед населення старого Миколаєва на щастя, не було.
У ХІХ столітті в цілому світі вирували безліч епідемій. Різних. Вони забрали життя мільйонів людей. Та, все це лихо обійшло наше рідне місто. Звісно, випадки інфікувань тими смертельними хворобами тут фіксували, але їх було мало. І наслідки були дуже мінімальними.
Стійкість Миколаєва до поширення смертельних захворювань забезпечив контроль. Тотальний контроль. Його впровадження добився адмірал Олексій Самуїлович Грейг (1775-1845 рр.). Тобто, без перебільшення можна сказати, що саме завдяки йому Миколаїв і його мешканців обійшло немало смертельних інфекцій.
Стіна Грейга у Миколаєві
Згідно розпорядженням воєначальника Грейга, на всіх судах, які прибували у Миколаїв, вводився жорсткий карантин. Додатково проводили і детальний огляд судів. В ньому брали участь і кваліфіковані медики. Під час правління Грейга, на території Миколаєва було збудовано кілька лазаретів.
Крім цього, суворий контроль діяв і на переправах. За розпорядженням Олексія Самуїловича, на схід від Миколаєва побудували довжелезну стіну. Нею заблокували увесь сухопутний доступ до міста. За це Грейга часто критикували. Бувало й жорстко. Втім, стіна не пускала на територію Миколаєва бродячих тварин. Також, завдяки їй краще проходив контроль мешканців з навколишніх містечок та сіл, які прибували у місто. У стіні була одна брама. Одна-єдина. І якщо на околицях Миколаєва вирували епідемії, вона закривалася.
Спалахи хвороб у Миколаєві
У всі часи Миколаїв жив порівняно спокійно. Бо, навіть у той час, коли по цілій Європі та навіть у сусідніх містах та селах люди гинули від чуми та холери, у місті епідемічна ситуація залишалася вкрай благополучною. Відомо, що серед жителів Миколаєва ширились лише віспа та холера. Втім, мова йде лише про дуже окремі випадки.
Варто відзначити й те, що у XIX столітті наш Миколаїв не був таким густонаселеним. Згідно з статистикою, у 1853 році все місто, включаючи й хутори, населяли близько 40 тисяч людей. Це також зіграло свою роль. Втім, вже до 1910 року у Миколаєві проживали 120 тисяч осіб.
Ще одним цікавим фактом є й те, що у Миколаєві ніколи не було чуми. Взагалі. А от “чумний” цвинтар був. Розташовувався він неподалік ринку “Колос”. В цьому місті зараз продають промислові товари. А лише позаминулого століття тут ховали померлих від чуми жителів навколишніх сіл та містечок.
Іспанський грип і його наслідки у ХХ столітті
ХХ століття принесло у світ одразу дві епідемії. Іспанський грип та холеру. Перша трапилась на початку століття, друга – вже в кінці.
Першим серйозним захворюванням, з яким зіткнувся Миколаїв, стала “іспанка”. Вона забрала життя 25 мільйонів людей у всьому світі. А скільки ж тоді перехворіло? Важко сказати. Однак, як стверджують історичні дані, це близько 550 мільйонів людей. На всіх континентах. Це чверть тодішнього населення. Тобто, кожний четвертий був інфікований іспанським грипом. Епідемія тривала з січня 1918 року по грудень 1920-го.
Точно невідомо, де діагностували перший випадок інфікування. Бо тоді йшла Перша світова війна. А цензура країн, що воювали, не допускала до друку публікації про епідемію. Найперша інформація про цей в ті часи новий грип була висвітлена в нейтральній пресі Іспанії. Так захворювання й дістало свою назву.
Поширенню іспанського грипу добре посприяла цивілізація. А якщо точніше, розвиток транспортного сполучення. “Допомогли” поширити смертельну інфекцію й наслідки війни – голод, бідність, нестача їжі та одягу… Весь світ був змушений піти на карантин. Були закриті театри і кафе.
Перша хвиля грипу пройшла порівняно швидко. Вона не мала таких плачевних наслідків. Медики вже навіть думали, що перемогли хворобу. Однак, у 1919 році розпочалася друга хвиля. Вона виявилася смертоносною.
Вважається, що на територію України і, зокрема, Миколаєва, іспанський грип принесли німецькі солдати. У сусідній Одесі, щоб зупинити смертельну хворобу, навіть проводили спеціальний обряд “чорного єврейського весілля”. Однак, і це не допомогло.
У нашому Миколаєві були переповнені всі медичні заклади. Всі лікарні та амбулаторії. Тут лікувалися інфіковані іспанським грипом миколаївці. На жаль, даних про кількість хворих та померлих від “іспанки” у нашому місті немає.
В ті часи були й такі випадки, що люди й не знали хто від чого помирав. А серед цих випадків точно були й випадки іспанського грипу. Йдеться про блискавичну течію захворювання. Це коли вранці людина лише відчувала легке нездужання, а надвечір уже померла. Іспанський грип зник раптово. Так само як і з’явився. Сам вірус цього грипу було відкрито лише 1997 року.
Холера у Миколаєві
Епідемії холери у Миколаєві, на щастя, ніколи не було. Серед містян інколи зустрічалися лише поодинокі випадки інфікувань. Причиною їх виникнень ставав холерний вібріон. Він і сьогодні живе у міських річках. В організм людини він потрапляє через рибу та морепродукти.
Саме так розпочався спалах холери у Миколаєві. Це було в 1995 році. Тоді холерний вібріон потрапив в організму людини через слабосолону рибу, виловлену в акваторії Миколаєва. Заходи безпеки проти хвороби були вжиті вкрай серйозні. Тоді хвороба забрала життя 30 миколаївців.
Від збудника холери можна померти всього за кілька годин. Це діарейна інфекція. Перший симптом – діарея водяниста. Згодом з’являється нудота. Уникнути зараження холерою допомагають прості правила гігієни. Не варто купатися у річці, слід мити руки з милом та проводити термічну обробку їжі.
Лікування та профілактика епідемій
У всі часи люди забезпечували себе від інфікування небезпечними захворюваннями традиційним методом. Карантином. Варто відзначити, що вперше його описують ще у Біблії. А взагалі перший карантин з’явився на території Європи у XIV столітті. Тоді, коли прийшла “чорна смерть”. Так тоді називали пандемію чуми. Всіх інфікованих тримали на острові протягом 40 днів. Протягом цього часу вони або одужували, або помирали.
У давні часи, щоб побороти якусь небезпечну епідемію, пробували все. Всі можливі варіанти. Навіть закривали транспортне сполучення і пробували створити підходящі ліки. Антибіотиків тоді не було. Тож лікували симптоматично. Загальнозміцнюючими препаратами. Це була така собі система очікування. Людину трохи підтримували медикаментозно і вичікували доки вона або сама подолає цю хворобу, або помре.
Багато миколаївців у разі хвороби зверталися до Бога. Незалежно від віросповідання. І навіть атеїсти. І ті, хто щиро молився Богові, одужували набагато швидше й надійніше, незалежно від своєї національності. У всі часи.
