Миколаївський край завжди славився своїми визначними жителями. У світі спорту багато хто знає миколаївських спортсменів, які неодноразово всім довели, що з ними варто рахуватися. Більше на imykolayivchanyn.com.

Ольга Харлан – головна шпага країни

Народилася майбутня чемпіонка 4 вересня 1990 року у Миколаєві. Батько Ольги також спортсмен.Тільки його серце належить морю, він яхтсмен. До фехтування маленька спортсменка прийшла у 9 років. І туди її привели злидні. З семи років Ольга займалася танцями, але батьки не мали грошей щоб оплачувати заняття, і її віддали до безкоштовної секції фехтування в дитячу школу фехтування в Миколаєві.

Після років навчання у школі фехтування Ольга продовжила освіту в Миколаївському вищому училищі фізичної культури.

В 2003 році в Миколаєві проходив чемпіонат України з фехтування, і Харлан виграла у Дарії Недашковської, яка була безперечним лідером того часу. Це була перша перемога Харлан, і вона принесла їй місце в збірній України.

Наполегливий характер Ольги призвів до того, що вона досягла неймовірних висот у спорті:

• чотириразова олімпійська чемпіонка;
• шестиразова чемпіонка світу;
• восьмиразова чемпіонка Європи;
• чемпіонка Європейських ігор.

За неймовірні заслуги та рекордну кількість моделей у світі фехтування Ольгу Харлан удостоїлася місця у Залі слави, НОК України чотири рази визнавали її найкращою спортсменкою року.

З 2010 до 2015 року Ольга була депутатом Миколаївської державної ради і була членом Партії регіонів. Незважаючи на захоплення політичною діяльністю, спорт для дівчини завжди був на першому місці.

Особисте життя олімпійської чемпіонки подібне до її спортивного життя, наповнене подіями. Так, у 2014 році вона вийшла заміж за українського шабліста Дмитра Бойка. Шлюб протримався лише чотири роки. Пара розлучилася у 2018 році, не наживши спільних дітей. Після розлучення Харлан почала зустрічатися з італійським шаблістом Луїджі Самеле. Він також зумів досягти не малих висот у спорті.

Окрім заняття спортом Ольга брала участь у різних телевізійних проєктах:

• “Танці з зірками”;
• “Вишка”;
• “Україна має таланти.

Олександр Абраменко – миколаївський акробат

У 1988 році в Первомайську народився майбутній фристайліст, лижний акробат Олександр Абраменко. Батьки Олександра були не зі світу спорту. Батько був військовим. Сам Абраменко закінчив Полтавське зенітно-ракетне військове училище.

Але свій шлях до спорту він розпочав ще з дитинства. Тренуватися Олександр розпочав ще у 10 років. Перший стрибок з трампліну йому вдалося здійснити вже у 12 років. Тренером Абраменка був Юрій Кобельник. У Миколаєві він закінчив Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова.

У складі збірної України Олександр брав участь у зимових Олімпійських іграх 2006, 2010, 2014, 2018 років. У 2018 році він став чемпіоном ігор. І ця перемога була неймовірно солодкою. Особливо після того, як у 2016 році на тренуванні Абраменко отримав травму.

Перемога в Олімпійських іграх принесла Абраменко нагороду “Герой спортивного року”. І наступного року він підтвердив усі свої титули та минулі досягнення.

На відкритті Олімпійських ігор 2022 року в Пекіні Олександр Абраменко був ушанований честі нести прапор збірної України.

Максим Яровий – біатлоніст на колесах

Народився майбутній паралімпійський чемпіон 1989 року в селі Ковалівка Миколаївської області. Коли він був маленьким, його родина переїхала до села Трихати Миколаївського району. До 15 років життя хлопця було абсолютно звичайним. Поки не сталося нещастя. Хлопець впав з 8-метрової висоти, і внаслідок чого отримав травму хребта. Тепер він має інвалідність 1-ї групи.

До спорту Яровий прийшов лише у віці 21 року. Першим місцем для тренувань для нього став Миколаївський регіональний центр фізкультури та спорту інвалідів “Інваспорт”. Спочатку Яровий займався плаванням. Його тренування проходили у миколаївському плавбасейні. Інший миколаївський спортсмен Олександр Васютинський переконав Ярового спробувати себе у лижному спорті. Васютинський, який сам є Паралімпійським чемпіоном, почав тренувати Максима Ярового.

Дебют як біатлоніста, відбувся у Ярового у Фінляндії. Там він виборов бронзову медаль (за довгу дистанцію), перше місце (коротка дистанція), друге місце (коротка дистанція).

За весь час спортивної кар’єри Максим Яровий зумів стати дворазовим срібним та бронзовим призером зимових Паралімпійських ігор у 2014 році та став чемпіоном у 2018 році.

За його досягнення у спорті, Яровий у 2013 році став лауреатом обласного конкурсу “Майбутнє Миколаєва”. А наступного року став почесним громадянином Миколаївського району.

Максим Яровий один із багатьох паралімпійців, які знову довів, що досягти можна абсолютно всього. Головне – сила духу.

Андрій Комар – фехтувальник на візку

Ще один Паралімпійський чемпіон родом із Миколаєва. Народився він 10 лютого 1976 року. У дитинстві Комар займався дзюдо та футболом. Навчався на кока у Миколаївському кулінарному технікумі. Але страшна подія увірвалася в його життя несподівано. Повертаючись ввечері з дискотеки, невідома людина завдала Андрієві ножового поранення в спину. Цей трагічний випадок назавжди посадив молодого хлопця до інвалідного крісла.

Травма не змусила Комара покинути спорт. Спочатку він почав займатись настільним тенісом. І зумів досягти чималих висот. Він входив до трійки призерів Чемпіонату України з настільного тенісу. А потім, разом зі своїм другом Сергієм Шенкевичем, який теж паралімпієць, вирішили спробувати себе у фехтуванні.

Свої заняття з фехтуванням Комар розпочав у 1999 році. Перші дев’ять років тренувань пройшли в “Інваспорту”. Його тренували видатні тренери, неодноразові чемпіони та призери Олександр Дорошін та Геннадій Яновський.

Під керівництвом двох видатних тренерів Комар став:

•  бронзовим призером Паралімпійських ігор;
•  срібним призером чемпіоном світу;
•  на чемпіонаті Європи став срібним та бронзовим призером.

У 2008 році на Паралімпіаді у Пекіні віз прапор України перед українською збірною. Цього ж року Комар покинув збірну.

Геннадій Бойко – миколаївський плавець

Майбутній Паралімпійський чемпіон у плаванні народився 1974 року у Миколаєві. З дитинства хлопчик хворів. На інвалідне крісло його посадила травма, яку він отримав у віці 25 років. Грошей на складну операцію не було. Тільки у віці 35 років удалося зробити таке необхідне оперативне втручання.

Після операції Геннадій проходив реабілітацію у Національному центрі паралімпійської та дефлімпійської підготовки. Тренер реабілітаційного центру побачив у Геннадії великий потенціал та порадив йому замислитися над спортивною кар’єрою. За порадою тренера Бойко звернувся до Тетяни та Миколи Ільїних, які стали його тренерами. Незважаючи на похилий вік для спорту, Геннадій не зупинявся. Його впевненість у собі та незламність духу підкорило його тренерів і призвела до черги перемог.

Щоб встигати добиратися на тренування вчасно, Геннадій був змушений прокидатися о 5-й ранку. У цей час у маршрутках ще не було пасажирів, і водії допомагали йому сісти у транспортний засіб. Басейн, в якому він займався, знаходиться у Вітовському районі Миколаєва, а мешкав він на Новому Водопої. Жив Геннадій разом з мамою на 8 поверсі. Коли ліфт ламався Геннадій спускався самостійно, несучи візок у руці.

Вже у 2011 році він здобув чотири золоті медалі на Кубку України та на кваліфікації в Шеффілді ще дві золоті та одну срібну медаль. Це призвело до того, що у 2012 році він став членом Паралімпійської збірної України.

У віці 38 років Геннадій отримав золоту медаль на Паралімпійських іграх – 2018 і встановив новий світовий рекорд. Він зміг обійти своїх молодших супротивників. У Ріо-де-Жанейро Бойко заробив дві золоті медалі та встановив новий світовий рекорд у запливі на сто метрів.

Крім Паралімпійських ігор Бойко виступав на:

• Чемпіонат світу у 2013, 2015, 2016 році;
• Чемпіонат Європи у 2014 році.