Історія нашої рідної Миколаївщини зачаровує. Наш рідний край пережив вже багато… Багато всього. Від деяких історій крається серце, а деякі – окриляють. Дехто з містян виїжджав далеко з рідної землі, і вже за тисячі кілометрів писав свою історію. Цінну історію, яка збереглась і донині. Бо такими видатними людьми пишається Миколаївщина і вся Україна. Вони – наша гордість і наша слава.
Чотири захоплюючі історії людей, які неабияк відзначилися в житті Миколаївщини – читайте на сайті imykolayivchanyn.com.
Юхим Чубов і МКІ
Чверть століття керував Миколаївським кораблебудівним інститутом, інженер-підполковник, кандидат технічних наук… Видатний миколаївець! Знаєте хто це? Юхим Федорович Чубов. Так. Той, ким пишається наше місто.
Він народився 2 лютого 1903-го р. в селі Анчекрак Анчекрак-Іллінської волості Одеського повіту Херсонської губернії (сучасне с.Кам’янка Очаківського району). Його батьки були простими селянами. Та й сам він з раннього дитинства підпрацьовував пастухом.
У 1919-му Юхим Чубов у рідному селі закінчив початкову школу. Майже одразу ж обіймав посаду діловода волосного військового комітету. Незабаром його призначили військовим комісаром і головою волосного військового комітету. Так розпочалася його приголомшлива кар’єра.
Вже у 1923-му Чубов завідував районним відділом культури. Тоді ж обійняв посаду секретаря Очаківського райвиконкому. А в 1925-му вирішив продовжувати навчання. Він вступив до Миколаївського інституту народної освіти. Тут протягом 1925-1927 рр. закінчив два курси. Тож далі Юхим Федорович вступив до Миколаївського кораблебудівного інституту. Після закінчення навчання отримав звання інженера-механіка за фахом “Паротурбобудування”. Далі він вступив до аспірантури інституту. Після її закінчення його призначили старшим викладачем МКІ з дисципліни “Опір матеріалів”.
Протягом листопада-грудня 1932 р. та січня-березня 1935 р. Юхим Чубов перебував на посаді керівника МКІ. У ті часи міська влада здійснювала активні спроби щодо закриття цього вишу. І саме Юхим Федорович відстоював права інституту на існування. Він кілька разів виїжджав до Москви і домагався беззаперечної підтримки партійних і громадських організацій.
З 1940-го і аж до пенсії, по 1965-ий, був ректором МКІ. У 1950-му Чубов захистив кандидатську дисертацію. А за рік йому надали звання доцента. Внаслідок важкої хвороби 3 лютого 1982 р. пішов з життя.
Ілля Часовников і Бахмутський музей
Багатостраждальний Бахмут… Місто, яке майже повністю спалили вороги. Місто, за яке без вагання гинуть хоробрі українські захисники. Місто – незламна фортеця всієї України. Але ж що сталося з культурою колишнього Артемівська?! Про неї тепер вкрай мало хто згадує. Бо повітряні тривоги не припиняються, і сирени не стихають…
Вагоме значення в культурі Бахмута відіграв миколаївець Ілля Артемович Часовников. Краєзнавець, історик, музейник… Його роботу тепер намагаються знищити росіяни. Він народився у 1887-му році, в нашому рідному Миколаєві.
У 1911-му році видатний миколаївчанин закінчив історично-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира. Тут він отримав диплом 2-го ступеня. І одразу ж розпочав свою трудову діяльність. Ілля Артемович влаштувався у Глухівську чоловічу гімназію, що знаходиться на території сучасної Полтавщини. Працював тут до 1917-го року. У 1920-му миколаївця призначили завідувачем Глухівського музею старовини і мистецтва.
За кілька років він переїхав до Артемівська (сучасний Бахмут). Тут Ілля Часовников одружився. Його дружиною стала дочка відомого лікаря-стоматолога С.Х.Марутаєва.
Протягом 1925-1938-го рр. тоді ще не відомий миколаївчанин працював у Бахмутському (Артемівському) краєзнавчому музеї. Завдяки його діяльності у культурному закладі та любові до своєї роботи, основні та допоміжні фонди музею значно поповнилися. Розширилися й музейні експозиції.
Основна увага Бахмутського (Артемівського) краєзнавчого музею була сфокусована на висвітленні історії промислового розвитку краю. До прикладу, наприкінці 20-х рр. ХХ ст. тут діяли кілька відділів. Зокрема гірничо-промисловий, хімічно-промисловий, металургійний, природничий, сільськогосподарський та антирелігійний.
Так, у 1928-му, у фондах музею було 4235 різноманітних експонатів. В експозиціях були представлені 1656. В науковій бібліотеці налічувалося 1013 примірників книг.
Еммануїл Францев і активне життя Миколаєва
А як щодо культури Миколаєва?.. Знаєте хто у нашому місті заснував природничо-історичний музей? Видавець, громадський діяч, меценат, колекціонер… Це був Еммануїл Петрович Францев. Він народився у 1848-му році. Інформація про точне місце його народження, на жаль, не збереглася. Бо ж Еммануїл Петрович походив із сім’ї німецьких переселенців, які оселилися на півдні України.
Його батько – Петро Федорович Францев (1805—1884) був дуже відомим. Його знали навіть далеко за межами країни. Бо він керував одеською міською друкарнею. А паралельно ще й заснував газету “Одесский вестник”. А в 1848-му році Петро Федорович здійснив свою мрію. Він відкрив власну друкарню – “П.Францев”. Це зробило його одним із найбільш успішних книговидавців у місті.
Друкарській справі вчився й Еммануїл Петрович. Навчався в Німеччині. В Лейпцигу. З 1884-го він керував батьківською друкарнею. Але зустрівши свою дружину він переїхав до Миколаєва. Переїхав на постійне місце проживання. Тож друкарню вирішив продати.
Його життя у Миколаєві не було сумним. Він одразу ж долучився до життя містян. Працював майже у всіх сферах діяльності. Його призначали на ряд важливих посад. Був навіть членом міської управи.
Еммануїл Францев долучився до створення Миколаївського товариства любителів природи. А згодом став його керівником. Багато років він присвятив і місцевому відділенню Імператорського музичного товариства.
Крім цього, Еммануїл Петрович був членом правління Благодійного товариства та місцевого товариства “Червоного Хреста”. Також він очолював і Миколаївське товариство трудової допомоги, ради при лютеранській церкві. Керував навіть Миколаївським тюремним комітетом. А у вільний час любив писати музичні твори.
29 серпня 1909 року Еммануїл Францев відійшов у вічність. Трапилося це у Миколаєві. Похований в Одесі.
Римський-Корсаков і військо
Михайло Михайлович Римський-Корсаков народився далеко від Миколаєва. Аж у Калузькій Губернії (територія сучасної Російської Федерації). Втім, відіграв важливу роль у розвитку нашого міста. Він походив із відомого шляхетського роду Римських-Корсакових.
Освіту отримав у Морському кадетському корпусі. Закінчив його у 1890-му. Далі, до 1897-го вчився в Артилерійських офіцерських класах. Але і це ще не все. Бо далі було навчання у гідрографічному відділені Миколаївської морської академії. Закінчив її у 1900-му.
Після завершення навчання Римський-Корсаков розпочав свою військову кар’єру. Вперше він брав участь у придушенні Боксерського повстання у Китаї (1900—1901). У 1917-му р. Михайло Михайлович долучився до процесу українізації Чорноморського флоту.
Вже за рік його призначили контрадміралом ВМС Української держави. Тоді ж він став командуючим Миколаївського військового порту. До слова, то були часи правління Гетьмана Павла Скоропадського.