Основною релігією в Україні та в Миколаєві є православне християнство. Але як на території держави, так і в місті є й інші релігійні громади, які спокійно існують у сусідстві одна з одною. Більше на imykolayivchanyn.com.
Миколаївська єпархія Української Православної Церкви (УПЦ) Московського патріархату
Розташовується єпархія в самому центрі міста, що на вулиці Фалєєвська. Це адміністративно-територіальна одиниця УПЦ у Миколаївській області. Архипастир єпархії: Митрополит Пітирим. Він не змінювався з 1993 року.
Свої історичні корені миколаївської єпархії тягнуться аж з 18 століття. А саме з часів заснування Миколаєва. До заснування єпархії миколаївські землі були підпорядковані Руській Православній Церкві. Після проголошення незалежності України було визначено канонічну незалежність Миколаївської єпархії, що означало повну автокефалію Української Православної Церкви. 1992 року Миколаївська УПЦ увійшла до складу Української Православної Церкви Київського Патріархату.
За всю історію Миколаївської єпархії було кілька архієреїв:
- Пантелеймон – 21.07.1991 – 1992;
- Варсафоній – червень 1992 – квітень 1993;
- Олексій – червень 1993 – грудень 1993;
- Володимир – з грудня 1993 року – досі.
Сьогодні склад Миколаївської єпархії значно збільшився. Він складає 140 парафій. Кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері знаходиться у центрі м. Миколаєва.
На обліку єпархії числиться один монастир та 25 тижневих шкіл.
Об’єднання церкв євангельських християн – баптистів
Євангельські християни-баптисти (ЄХБ) – це основна християнська конфесія євангелісти – баптистського віросповідання не лише на території України, а й на території всіх країн пострадянського простору. Церква ЄХБ розташована на вулиці Степова, 35-б, неподалік Чорноморського національного університету ім. Петра Могили.
Головною відмінністю ЄХБ є поєднання елементів протестантських та православних традицій. “Братами” за релігійними переконаннями для ЄХБ є західні баптисти, російські євангельські християни та пієтистська течія у лютеранстві.
Назва євангельських християн – баптистів походить від злиття назв двох релігійних течій – євангельських християн і християн – баптистів. Остаточно назву ЄХБ затвердили лише після Другої світової війни. Хоча перші задатки для його створення почалися ще 1905 року у Петербурзі на з’їзді євангельських християн і баптистів.
Історики виділяють три основні фактори створення євангельських-християн баптистів на території тодішньої Російської імперії:
- Втрата незалежності Православної церкви та перетворення її на державну структуру.
- Духовні пошуки людей, які не могли задовольнити існуючу церкву.
- Видання Святого Письма (писання) зрозумілою мовою, яка б дозволила шукати відповіді на потрібні запитання.
Об’єднання церкв християн віри євангелістів
П’ятидесятники (саме так у народі називають євангелістів) – це протестантська течія євангельської традиції, яка виникла наприкінці 19 – початок 20 століття.
Назва – п’ятдесятники – походить від свята П’ятидесятниці (нині відомого як Трійця), сходження Святого Духа на послідовників Ісуса Христа.
Зародження п’яти десантників розпочалося ще 1901 року з проповіді методистського проповідника Чарльза Пархама. Зі своїми проповідями він роз’їжджав по штату Канзас. Його активна діяльність призвела до поширення п’ятидесятницького руху по всьому світу. Швидке поширення нової релігійної течії, визначило його як різнобічна течія, яка ввібрала в себе різні релігійні, культурні та етнічні ознаки та форми. Світовий рух п’ятидесятників ніколи не був єдиним і загалом через велику кількість груп церков і союзів. Найбільша п’ятидесятницька деномінація розташована в Америці. Вона налічує близько 4 млн. віруючих.
У п’ятидесятників існують основні догми, які сформували їх переконання:
- про Бога;
- про Ісуса Христа;
- про Святого Духа;
- про Слово Боже;
- про людину;
- про гріх;
- про Церкву Христову;
- Помісна Церква;
- Домашня церква;
- Хрещення Духом Святим;
- про Друге пришестя Ісуса Христа, воскресіння мертвих і піднесення Церкви;
- Нове небо та нова земля.
У Миколаєві головна церква п’ятидесятників розташована на вулиці Курортна, 1. У спальному районі Намив, біля соснового парку.
Південна конфесія Адвентистів Сьомого дня
Адвентисти сьомого дня (АСД) – одна з течій протестантизму, яка прийшла з Америки в 19 столітті.
Характерними рисами віровизначення АСД є переконання у необхідності дотримання всіх Десяти заповідей та віри у Друге пришестя Ісуса Христа. Саме від своїх переконань і походить назва “адвентисти”, яка дослівно з латинського перекладається як явище, наступ. Під цим адвентисти розуміють саме явище Другого наступу.
Доктрині вчення адвентистів – це шлях виправдання перед Богом, внаслідок якого дарується благодать.
Світовою церквою управляє Генеральна конференція АСД.
Назва АСД відображає дві основні доктрини церкви:
- про видиме і явне Друге пришестя Христа;
- про Святість сьомого дня.
Народження АСД почалося із заяви Вільяма Міллера, проповідника баптистської церкви, про те, що йому вдалося вивчити біблію та визначити точну дату Другого пришестя Ісуса Христа. Міллер назвав і дату наступу – 21 березня 1843 року. Міллер також випустив 15 доказів про точну парафію Христа у 1843 році. Але потім він кілька разів переносив цю дату, і пришестя так і не сталося. Така помилка призвела до розколу в релігійній течії, і Міллер змушений був визнати помилку. Згодом адвентисти назвали це “Великим розчаруванням”. Після цього всі послідовники Міллера продовжували вірити у Друге наступ, але не вказуючи точної дати.
Сучасна назва – Адвентисти сьомого дня – з’явилася 1863 року. Адвентисти стали дотримуватись Суботи, вірування у священність цього дня.
Життя адвентистів у радянському союзі було непростим. Через тиск радянської влади вони були змушені відмовитися від двох заповідей – робота в суботу і заборона на службу в армії. Тому більшість віруючих пішла в підпілля. 1979 року репресії проти релігійних конфесій почали посилюватися. Їх садили до в’язниці, катували, відправляли на заслання.
У процесі розвитку Адвентизму було виділено п’ять основних принципів їх вірувань, які об’єднують у загальне “тільки”:
- тільки Писання;
- тільки благодать;
- тільки вірою;
- тільки Христос;
- тільки Богу Слава.
В основному всі послідовники адвентизму дотримуються здорового способу життя та принципів вегетаріанства.
У Миколаєві адвентистська церква знаходиться на вулиці 5-а Інгульська, 19-а. Це не лише звичайна церква, але ще й головний центр усього південного регіону України. Він об’єднує громади Одеської, Миколаївської та Херсонської областей.
Іслам у Миколаєві
Свій шлях іслам розпочав із невеликого селища Тернівка, зараз це частина міста. Османи, що залишилися на цій території після російсько-турецької війни (1787 – 1792), побудували свою першу мечеть. Перша мечеть у Миколаївській області була побудована з каменю та мала два мінарети. У 1802 році, після переселення турків до Криму, мечеть освятили болгарські переселенці, і вона стала православною церквою Успіння Пресвятої Богородиці.
Інша мечеть була збудована коштом Морського Міністерства Російської імперії для спільноти військових мусульман при Миколаївському порту. Під час Другої світової війни мечеть була зруйнована і відновленню не підлягає.
Миколаївська мусульманська громада була офіційно зареєстрована в 1994 році, і на даний момент в місті проживає близько 20 000 мусульман. Але нову мечеть збудувати так і не вдалося. Місце, на якому стояла колишня мечеть, перебуває у приватній власності. Представники мусульманської громади неодноразово порушували це питання у міської влади, проводили мітинги, але справа з мертвої точки так і не зрушила.
