Сталкери – це люди, які відвідують та досліджують занедбані місця. Конкретних даних щодо кількості сталкерів у Миколаєві немає. Адже навряд чи комусь це необхідно реєструвати. Більшість сталкерів – це підлітки. Які забираються в покинуті будинки заради інтересу. І ігнорують можливу небезпеку. У Миколаєві є чимало цікавих занедбаних місць, заради яких сталкери приїжджають з області чи інших міст. Більше для imykolayivchanyn.com.

Темводи – район з важким минулим

Темводи – це один із старовинних районів міста. Знаходиться за Інгульським мостом. Історія району сповнена трагічних та похмурих подій. На його території був нацистський концтабір. Свого часу там загинуло близько 30 тисяч людей.

Але сталкерів на Темводах найбільше приваблює покинуту будівлю Будинку культури. ДК закінчив свою роботу у 1980 році. Після закриття за будівлею ніхто не наглядав. І час залишив на ньому свій відбиток. Фарба та тинька облупились, вікна розбились, задня стіна будинку впала. Двері колишнього Будинку культури зачинили на кілька замків, щоб туди не лазили підлітки та люди без постійного місця проживання. Але замки не змогли вберегти будівлю. Невідомі проникли туди і практично розорили його. Зруйнували залишки колишньої слави. Після того, як замки зірвали, Будинок культури уподобали люди без постійного місця проживання.

Одного разу будівлю виставили на продаж, але чим завершився цей задум невідомо. У міському архіві звичайно, є дані про власника будівлі. Хоча швидше за все воно так і залишається перебувати на балансі міста. Але це не зменшує його цікавості для сталкерів. Хоча сам будинок несе небезпеку для любителів покинутих будівель.

Лікарня із сумнівним минулим

На перетині 3-ї Слобідської та Колодязної вулиці є недобудований будинок лікарні. Щодня повз нього ходять тисячі миколаївців, але не всі знають, що ця велика застаріла новобудова мала стати поліклінікою.

Будівництво лікарні розпочалося ще у 1980-х роках. Планувалося, що там буде розміщуватися поліклініка лікарні №1, але доля розпорядилася інакше. Коли настали 90-ті роки, будівництво зупинилося. На той час держава зазнала важких часів, і коштів не вистачало. Через це будівництво заморозили. Передбачалося, що це станеться на якийсь час, але все затяглося.

Величезний бетонний моноліт сірого кольору височить над районом міста. Планувалося, що в цій будівлі рятуватимуть життя, але тепер вона їх губить. Неодноразово на території недобудованої лікарні траплялися трагічні випадки суїцидів, вбивств за незрозумілих обставин. Саме в цій “заброшці” сталося відоме на все місто жорстоке вбивство Оксани Макар. Часткова відсутність паркану тільки сприяє цьому.

Легкодоступність та похмуре минуле – це дуже привабливі фактори для сталкерів. Мешканці сусідніх будинків практично щодня спостерігають підлітків гуляючих по недобудові та даху будівлі. Багато разів вони дзвонили в поліцію і писали міській владі, щоб вони закрили доступ до “заброшки”, але ніякої реакції не було.

Через це будівля набула похмурої репутації. У темний час доби її намагаються обминати десятою дорогою. Бо її уподобали ще й дрібні грабіжники. Не дивлячись на те, що будівля недобудована, її будували на славу, і навіть у наш час її можна все ще використовувати. Місто хотіло передати його на баланс Чорноморського університету, але до кінця цю справу не довели.

Заброшка у самому центрі

На перехресті вулиць Садова та Спаська є покинута будівля Миколаївського муніципального колегіуму. До 2008 року в стінах цієї будівлі вирувало життя. Сотні студентів у гонитві за знаннями переміщалися з одного класу до іншого. Коридори були сповнені людських голосів, сміху. А з переїздом колегіуму в іншу будівлю, будинок поринув у тишу.

Колишню будівлю колегіуму збиралися знести і на її місці хотіли звести центр розвитку для інвалідів. Але знов усі плани так і залишились планами. Без успішної реалізації. Хоча сталкери цьому й раді. Адже вони мають прекрасне занедбане місце у самому центрі міста. Не треба довго добиратися до нього за місто.

Після переїзду колегіуму у старій будівлі залишилася велика кількість підручників, парт, меблів. Все це було старого зразка, і в “новий будинок” було вирішено не забирати старе начиння. Всі меблі в будівлі розбиті, підручники знищені. Де-не-де на дверях залишилися ще таблички з іменами викладачів та номерами аудиторій. Територія навколо будівлі поросла густими чагарниками, що суттєво спрощує “роботу” сталкерам.

Міська влада неодноразово закликала миколаївців не відвідувати подібні місця. Бо вони можуть бути небезпечними. Наприклад, колишня будівля навчального закладу всередині починає руйнуватися. На сходах немає поручнів, на другому поверсі сходовий проліт частково провалився. Така небезпека не відлякує, а навпаки, приваблює сталкерів.

Занедбаний “Кораблик”

На перетині вулиць Велика Морська та 3-та Слобідська тривалий час знаходився дитячий садок. За радянських часів він називався “Кораблик”, потім туди переїхав єврейський садок “Хая Мушка”. Останнім мешканцем покинутої будівлі була приватна загальноосвітня школа “Амріта”. У ті часи двір і сама будівля просто пашила життям, а тепер там усюди валяються використані шприци, пляшки, сміття. Сумна картина. У цій будівлі тисячі дітей здобули свою першу освіту та виховання, а тепер там справжнє кубло. Більше нічого всередині будинку не говорить про те, що тут колись жили діти.

Через те, що будівля повністю добудована і не є висоткою, вона не має такої похмурої репутації, як недобудована лікарня. На його території не відбувалися вбивства та нещасні випадки. Але через це воно стало “ласим шматочком” для наркоманів, безпритульних, алкоголіків.

Складно сказати, яке із покинутих місць небезпечніше. Адже всі знають, яку небезпеку несуть розкидані використані шприци.

Такі місця, як дитячий садок “Кораблик” псують зовнішній вигляд міста. Його теж намагалися продати та очистити. Але охочих купити будинок не знайшлося. І воно продовжує залишатися невеликим звалищем неподалік центру міста.

Будували, будували та закинули

Один із найбільших заводів міста займав площею цілий квартал. І займався він будівництвом машин для ремонту доріг – “Дормашина”. 

Він обмежувався чотирма вулицями міста. Це було справді велетенське підприємство. Попри свій попит та унікальність, підприємство не змогло пережити лихих 90-х років. Завод зачинився. Після його закриття на території “Дормашини” було організовано декілька автомобільних стоянок, пейнтбольний клуб. Але через його величезні розміри, на території все ще залишилася велика кількість занедбаних будівель. І вони привертають увагу сталкерів та любителів пригод.

Через те, що на території є автостоянки, проникнути на деякі ділянки заводу стає проблематично. Але, у більш віддалені частини це цілком реально. Паркани вже повалились, вікна вибиті. Більшу частину розмалювали графіті. Через те, що на території заводу тривалий час були присутні люди, його не встигли так розікрасти, зруйнувати та знищити. Деяке старе обладнання досі на місці. Це робить “Дормашину”, мабуть, найцікавішою локацією для сталкерів. Адже там немає наркоманів, алкоголіків, сміття, непристойних слів на стінах. І не кожен може туди забратися.