8 Грудня 2022

Миколаїв у роки Першої світової війни

Related

Слоти з високою та низькою вартістю монет

Слоти та Колесо Фортуни онлайн на гроші можна поділити...

Відомі вчені, які народилися в Миколаєві

Миколаївщина є малою батьківщиною для безлічі талановитих та відомих...

Воєнні сторінки історії Миколаєва: десант Костянтина Ольшанського

28 березня 1944 року Миколаїв було звільнено від німецько-фашистських...

Володимир Станко: все життя в науці

Миколаївщина безсумнівно багата талантами. Видатними людьми, які залишили по...

Share

Перша світова війна стала першою війною в історії людства, яка поглинула більшу частину світу. У радянські часи згадкам про Першу світову війну приділялося катастрофічно мало уваги. Хоча ця війна була не менш кровопролитною та жахливою, у тому числі і для Радянського Миколаєва. Більше на imykolayivchanyn.com.

Початок війни. Товариство допомоги

Перші дні війни у ​​Миколаєві розпочалися з інтернування німецько підданих. Приблизно 40 німецьких громадян, які на той момент проживали або перебували в Миколаєві, втратили можливість повернутися до своєї країни. Серед інтернованих громадян були німецький та австрійський віце-консул, інженер та місцевий кореспондент німецької газети. Усіх затриманих вивезли з Миколаєва у віддалені губернії.

Для матеріального забезпечення військових у Миколаєві було створено товариство допомоги – 25 липня 1914 року. Головною метою Товариства була матеріальна підтримка сімей, які через мобілізацію втратили головного годувальника. На чолі Товариства допомоги були представники робітничого класу. До кінця 1914 року суспільству вдалося зібрати пожертвувань у розмірі 84422 руб. Не дивлячись на “успіх” у 1914 році наступного року ситуація змінилася. Через війну та витрати на неї ціни в державі зросли. І дуже значно. Пожертв стало меньше. Працівники Товариства, помітили дивну тенденцію: представники забезпеченого класу стали жертвувати менше, тоді як представники середнього та незаможного класу навпаки стали жертвувати більше. Миколаєві були готові відмовитися від деяких благ, бо ніхто не знав, що буде далі і кому буде потрібна допомога.

Більшу частину пожертв робили Миколаївські підприємства та заводи. Суднобудівний завод “Наваль” приніс до Товариства 62% від загальних надходжень.

Як Миколаїв дбав про поранених

У Миколаїв надходило багато поранених із Севастополя та інших гарячих точок. Турбота про поранених лягла на Міський комітет допомоги хворим та пораненим військовим організований міським головою Миколаєва М. Леонтовичем. У жовтні 1914 року миколаївських лікарнях організували 432 ліжка, які будь-якої хвилини були готові прийняти поранених військових. На допомогу місту викликали релігійні громади, котрі в кооперації з лікарями стали облаштовувати лазарети на території своїх громад. Наприклад, Товариство Римсько-католицької церкви отримало 25 ліжок місць, у нинішньому районі Жовтневе було організовано 10 місць. У сучасних реаліях це здається дуже мало. Але на момент Першої світової війни населення Миколаєва було в рази менше.

Великий наплив поранених до Миколаєва припав на кінець грудня 1914 року. До міста засобами спеціального поїзда було доставлено 368 поранених солдатів. І з початком 1915 року надходжень поранених побільшало. Це призвело до необхідності відкриття нових шпиталів та лазаретів. Так, на жовтень 1915 року у Миколаєві працювало 17 шпиталів.

Поки миколаївські чоловіки боронили свою батьківщину на фронті, жінки воювали на місцевому фронті – вони ставали сестрами милосердя. Для цього миколаївська влада організувала спеціальні курси для майбутніх сестер милосердя.

Перші біженці у Миколаєві

Після поразки на фронті в 1915 році та вимушеному відступі російських військ, Миколаїв та інші області захлеснула хвиля біженців із прифронтових губерній. Для контролю та допомоги біженцям міська влада створила Комітет допомоги біженцям. На серпень 1915 року у комітеті вважалося 102 підопічних, а вересні цього року 1250 людина. Більшість біженців намагалися прилаштувати до роботи. На завод “Наваль” влаштовували працездатні біженці. І. Березовський, голова приватної чоловічої гімназії Миколаєва, запропонував загалом 70 безкоштовних місць для навчання. У Миколаєві знайшли місце не лише поодинокі біженці, а й цілі школи. Так, Кельтська чоловіча гімназія з Польщі була у повному складі евакуйована і розміщена в будівлі одного з Миколаївських училищ.

На час Першої світової війни у ​​Миколаєві налічувалося 95 навчальних закладів. І всі ці заклади пропонували свої послуги біженцям. Миколаїв був готовий надати притулок кожному біженцю, але у відповідь від них так само була потрібна допомога місту. Миколаєву були потрібні робітники, які допомагали б забезпечувати не лише життєдіяльність міста, а й допомогу військовим.

Суднобудування під час Першої світової війни

Миколаїв завжди славився своїми кораблі будівельними заводами та майстрами кораблебудівної справи. До 1915 року, до початку мобілізації тилів, миколаївські заводи намагалися продовжити свою роботу. Після поразки на фронті у 1915 році було створено Військово-промисловий комітет. Абсолютно всі Миколаївські підприємства від великих і офіційних до домашніх підпільних фабрик стали працювати на потреби армії. “Все для фронту!” – під таким гаслом жив не лише Миколаїв, а й уся країна. З липня 1915 року цей комітет почав працювати і у Миколаєві. Усі дрібні майстерні стали об’єднуються в єдину фабрику та працювати на благо військових. У Миколаєві виготовляли армійські кухні, двоколки, візки.

“Цукровий голод”

Війна принесла до Миколаєва не лише сотні поранених солдатів та біженців, а й економічні проблеми. Ціни на продукти стали зростати, і раптово стали просто не підйомними для деяких верств населення. З липня 1916 року на черговому засіданні міської ради пролунала фраза “цукровий голод”. У квітні 1916 року в Миколаїв було доставлено 34 тисяч пудів цукру, а потреба міста становила 80 тисяч пудів. У зв’язку з цим у місті почали працювати продовольчі картки. Оскільки стало зрозуміло, що проблему з продовольством варто ставити на контроль. Саме цукор став першим продуктом, який миколаївцям видавали за картками. У Німеччині карткова система почала діяти ще два роки тому. Можливо, застосуй владу систему карток раніше, то проблем із цукром та іншими продуктами не виникло б.

Для Миколаєва Перша світова війна не закінчилася 1918 року. З березня 1917 року до міста докотилися революційні хвилі. У Миколаєві розпочалися революційні виступи, громадянські хвилювання та перша німецька окупація в історії Миколаєва. Для міста почався новий важкий час.

Причини замовчування інформації про Першу світову в Радянському Союзі

Після закінчення Першої світової війни у ​​новоспеченому Радянському Союзі всіляко замовчували інформацію щодо війни. Радянські ідеологи бачили у Першої світової війни причину подальших революцій з державою. Союз намагався викреслити з історії не лише факти про війну, а й імена героїв. Уряд боявся, що пролетарі піднімуться на бунт і розпочнеться нова революція. СРСР робило все, що імена рядових солдатів, які протягом трьох років захищали свою батьківщину, зникли назавжди, а пересічні громадяни взагалі не згадували минулу війну. 

Знищувалися фотографії, документи, ховалися поховання.

Кардинально ставлення до Першої світової війни змінилося напередодні Другої світової війни. Влада стала піднімати вцілілі документи та факти, які сприяли б зростанню патріотичного настрою серед народних мас. Миколаїв не відрізнявся від інших міст Радянського Союзу. Тут також мали місце факти знищення документів, фотографій та будь-яких згадок про минулу війну.

Під час Першої світової війни кожне місто Російської імперії вносило свою частинку підтримки для фронту. Ніколаєв не став винятком. Крім мобілізованих сил місто постачало на фронт польові кухні, необхідне господарське обладнання, і приймало кожного солдата, який потребував медичної допомоги.

.,.,.,.