Художниці з Очаківщини розповідаєть світові про Миколаївщину з допомогою пензлів і фарб. У кожній мисткині свої спогади і відчуття про ці страшні кілька місяців. А також різні життєві історії. Більше на imykolayivchanyn.com.
З початку війни змушувала себе малювати
Очаківська дизайнерка Марина Серьогіна до 24 лютого займалась видавничою діяльністю: друкувала книги та іншу поліграфічну продукцію. Проте, живописом давно не займалась. Як розповіла дизайнерка телеканалу “Суспільне:Миколаїв”, на той час особливого бажання до цього не відчувала. Як вона вважала – це була своєрідна творча криза. Все змінило 24 лютого 2022 року.
Марина Серьогіна пам’ятає, що цей день для неї розпочався, як і для багатьох з телефонного дзвінка. Телефонував брат, який мешкав у Херсоні. Він і розповів про перші бомбардування.Художниця згадує, що встигла після розмови навіть приготувати сніданок, коли вибух ракети стався біля її будинку.
Свої відчуття мисткиня вирішила розповісти з допомогою того, що вміє робити найкраще – графіки. Вона примушувала себе сідати за роботу. Адже, світ повинен дізнатись, що насправді відбувається в Україні.
Як розповіла Марина Серьогіна, вона не могла стати до армійських лав. Але мала друзів і шанувальників за кордоном. Саме на них розрахована її творчість.
Художниця й досі залишається на Миколаївщині. Нещодавно показала аудиторії новий малюнок “Сонце”. Розповіла, що образ навіяний проханням українців закрити над нами небо. Навіть хотіла намалювати його в оточенні падаючих снарядів. Проте, в результаті вийшло Сонце – символ того, що в Україні все буде добре.
Миколаївська “Таврійка” на Хмельниччині
Про таврійський розпис гучно заговорили понад рк тому. Саме тоді відбулося відкриття персональної виставки майстрині творчого об’єднання “Прибужжя” Любові Паранюк. Тоді миколаївці і гості області побачили автентичний розпис нашого краю, який назвали “таврійкою”.
“Таврійка” одразу знайшла своїх шанувальників, а у майстрині з’явились учні. Дійсно, розпис гармонійно виглядає як на одязі, так і на посуді, листівках.
Як і більшість творчих людей, Любов Паранюк з початком активних бойових дій не створювала нових робіт. На це вплинуло те, що майстриня переймалась безпекою своїх рідних. Тож не до пензля й фарб було в ті дні.
Все змінилось, коли художниця з села Куцуруб, що на Очаківщині, виїхала на Хмельниччину. Там, в селі Раштівка мешкали батьки її чоловіка. З квітня Любов Паранюк мешкає саме там.Як вона написала на своїй сторінці у Фейсбуці, це невелике мальовниче село, яке дало прихисток її родині.
Тому, художниця вирішила віддячити за гостинність. Зробила це так, як вміє найкраще. Любов Паранюк прикрасила автобусну зупинку. Але намалювала не лише пейзаж з українським селом й ланами. На стінах зупинку з’явилися обереги, виконані таврійським розписом. Художниця зобразила Дерево життя.
Місцеві мешканці такий подарунок оцінили, про що й написали на сторінці художниці.
