У квітні в Миколаєві вшановують пам’ять відомого художника Андрія Антонюка. Його не стало 16 квітня 2013 року. Проте, такі митці, як Андрій Антонюк залишають після себе багату спадщину, яка не забудеться десятиліттями. Далі на imykolayivchanyn.
“Моя біографія – то мої картини. Химерні чи реальні, хороші чи погані – судити не мені. Але вони – перед вами, як душа митця перед лампадою. Прийміть їх, моїх рідних дітей!” – казав Андрій Антонюк.
Скромна біографія великого митця
Художник, чиє ім’я відоме в усьому світі, писав вельми скромну біографію. В різноманітних джерелах вона невеликого обсягу. За офіційними даними Андрій Данилович народився 15 жовтня 1943 року. Хоча сам художник вказував інший рік – 1941-й. За словами Андрія Антонюка саме такі дані були в метричній книзі.
Містом, де він народився, був Первомайськ. Точніше та його частина, яка до всіх революційних переворотів носила назву Богополь. Може саме там Бог помітив народженого хлопчика й наділив його талантом.
Андрій навчався в єдиній українській школі в Первомайську.
Живопис опановував у сусідній Одесі, в художньому училищі імені Грекова. По завершенні працював трохи на Закарпатт, а потім на кілька років залишився в Одесі – працював у художньому фонді. Але в 1971 році переїхав до Миколаєва.
А далі занурився у творчість. За плечима художника кілька десятків виставок. Багато з них – закордонні.
Казки й міфи в картинах Андрія Антонюка
Роботи Андрія Антонюка завжди легко впізнати. По-перше всі його картини наче насичені якимось магічним світлом. Справді, здається, що вони сяють. Це був фірмовий прийом художника.
Відрізнялась його творчість і на фоні радянських художників. Андрій Антонюк писав свою, казкову, міфологічну реальність. Мистецтвознавці вважають, що великий вплив на творчість Андрія Антонюка мало знайомство з народним художником України Федором Манайлом, який був художником-консультантом на знімальному майданчику фільму “Тіні забутих предків”. Може тому на картинах Антонюка так багато мавок, лісових створінь і міфічних істот.
Мистецтвознавці навіть дали назву стилю Андрія Антонюка – український міфологізм.
Андрій Антонюк за своє життя написав понад тисячу картин. Їх можна побачити в колекціях музеїв всього світу.
Знаковими стали його роботи “Голгофа”, “Чиста вода”, “Великдень”, – Цар-колос”.
Проте, все, що вийшло з-під пензля майстра, зачаровую. хай це маленька замальовка чи епічне полотно.
Родина і друзі
Андрію Антонюку повезло не лише з вчителями. У своєму житті він зустрів жінку, яка підтримувала його все своє життя. Понад 50 років Андрій Антонюк прожив у шлюбі з Оленою Червоненко. Так сталось, що дружина теж була художницею. Шляхом батьків пішов й син – Данило Антонюк.
Миколаївські шанувальники родини Антонюків згадають виставку в Муніципальному виставковому залі, де одразу можна було побачити роботи усієї сім’ї.
Окремою сторінкою в житті художника є дружба з поетом Дмитром Кремінем. Вони познайомились у середині сімдесятих років минулого століття. Їх зблизили карпатські спогади. Стали товаришувати родинами.
Тоді Дмитро Кремінь відзначав ту духовну єдність подружжя Антонюків.
Коли Андрія Антонюка не стало 16 квітня 2013 року, Дмитро Кремінь написав такі рядки:
“Ми відходимо – поодинці, сім’ями, поколіннями, і лише ті, хто зостався світити вічну лампаду, пам’ятає наші голоси,сльози і сміх. Але і з того далекого берега, куди – під Стожарами і Чумацьким Шляхом – припливла та лодія забуття, озиваються ті, кого ми любили”.
Миколаївці гідно вшанували пам’ять видатного художника. На Будинку художника встановлено меморіальну дошку, ім’я Андрія Антонюка носить сквер поряд.
У 2020 році побачила світ книга спогадів про художника “Сто слів про Андрія Антонюка”, яку впорядкував і видав Тарас Кремінь.
