Миколаївський зоопарк — одна з найвідоміших культурних і природоохоронних установ міста, історія якої почалася у 1901 році з приватної колекції засновника Миколи Леонтовича. За 125 років заклад перетворився на масштабний зоопарк площею понад 20 гектарів, пережив війни, зміни локацій і складні історичні періоди, зберігши унікальну колекцію тварин та свою просвітницьку місію. У цій статті на imykolayivchanyn.com розповідаємо про історію Миколаївського зоопарку, його засновника Миколу Леонтовича, розвиток колекції, випробування, які довелося пройти закладу, міжнародне визнання та сучасне життя зоопарку в Миколаєві.
Як з’явився Миколаївський зоопарк: від приватної колекції 1901 року до міського зоосаду
Історія Миколаївського зоопарку почалася не з великих вольєрів та просторих експозицій, а з приватного захоплення. У 1901 році міський голова Микола Павлович Леонтович відкрив для відвідувачів власний Акваріум. Саме ця невелика колекція стала відправною точкою для майбутнього міського зоосаду.
Приватне зібрання поступово перетворювалося на установу, доступну ширшому колу містян. Протягом наступних десятиліть зоопарк змінював керівників, назви та місця розташування, але його головна функція залишалася незмінною — утримання тварин та збереження різноманіття живої природи.
Від 2002 року територія зоопарку пережила масштабні зміни: тут почали будувати та реконструювати сучасні експозиції. Загалом було створено близько 30 нових об’єктів. Поступово невелика колекція початку ХХ століття перетворилася на великий зоологічний комплекс площею понад 20 гектарів.
Засновник зоопарку Микола Леонтович: трагічна доля та відновлення пам’яті
Микола Павлович Леонтович був не лише видатним державним діячем, а й науковцем-ентузіастом. Він мав друковані праці з акваріумістики та тераріумістики, з 1918 року був членом Союзу Працівників освіти, а до 1934 року — членом секції Науковців.
Однак його доля склалася трагічно. Після арешту Миколи Леонтовича від нього відмовилися рідні та близькі. Тривалий час його внесок у розвиток міста замовчувався, а ім’я було піддано забуттю. Єдине, що збереглося з тих часів, — рідкісні аматорські світлини зоосадівських буднів, сімейні портрети та нечисленні особисті речі, збережені його сином Олександром, який захоплювався фотографією.
Понад 20 років знадобилося Володимиру Топчому, нинішньому директору зоопарку, щоб повернути це ім’я нащадкам.
Завдяки багаторічним архівним дослідженням директора зоопарку Володимира Топчія, пам’ять про засновника була повністю відновлена. 9 вересня 2001 року відбулося урочисте відкриття нової площі біля зоопарку та пам’ятника Миколі Леонтовичу, створеного скульпторами Інною, Юрієм та Віктором Макушиними. У 2003 році ця площа офіційно отримала ім’я Леонтовича.
Зоопарк під час Другої світової війни: як колектив врятував тварин в окупації
Для Миколаївського зоопарку Друга світова війна стала одним з найважчих випробувань за всю його історію. У серпні 1941 року місто опинилося під німецькою окупацією, а евакуація тварин була фактично неможливою.
12 серпня директором «Акваріуму-Зоосаду» вдруге призначили Федора Ничикова. Вже через чотири дні, 16 серпня, до Миколаєва увійшли німецькі війська. Перед працівниками постало питання, яке не мало простого рішення: як зберегти тварин, якщо місто вже окуповане?
Ничиков вирішив залишитися. Разом з ним у зоопарку залишилися його дружина, троє співробітників та четверо юннатів. Ці люди фактично взяли на себе відповідальність за життя всієї колекції, продовжуючи доглядати за тваринами в умовах окупації.
Годувати, лікувати та утримувати тварин у звичайному режимі було неможливо. Проте навіть за таких обставин працівники не залишили зоопарк. Саме завдяки їхній роботі колекцію вдалося зберегти.
Історія Миколаївського зоопарку цього періоду стала прикладом того, наскільки багато залежало від кількох людей, які щодня залишалися поруч із тваринами. Заклад став дуже рідкісним випадком продовження роботи зоопарку в умовах німецької окупації.
Тварини Миколаївського зоопарку: жирафи, слони та пам’ятник «Мауглі та Багіра»
У Миколаївського зоопарку є символи, які містяни впізнають задовго до того, як заходять за його ворота. Один з них з’явився у 1978 році — біля входу встановили скульптурну композицію «Мауглі та Багіра». Вона швидко стала характерною деталлю зоопарку й добре запам’яталася кільком поколінням його відвідувачів.
Та головною цінністю зоопарку завжди залишалися не скульптури, а його живі мешканці. Протягом десятиліть тут утримували тварин, побачити яких у природі більшості миколаївців навряд чи колись доведеться.
Особливе місце в історії закладу посіли слони. Для багатьох містян саме ці великі тварини стали одним з найяскравіших спогадів про походи до зоопарку. Не меншою увагою користувалися великі хижаки — леви та білі тигри, а також білі й гімалайські ведмеді.
Окремою родзинкою колекції були жирафи. Їхня висота, незвична для міського середовища зовнішність і спокійна поведінка робили зустріч з цими тваринами особливою подією для дітей та дорослих.
За понад століття існування зоопарку його мешканці змінювалися, але емоція від зустрічі з ними залишалася незмінною. Для когось це перший похід до зоопарку в дитинстві, для когось — прогулянка з власними дітьми через багато років. Саме тому історія Миколаївського зоопарку складається не лише з дат, реконструкцій та нових експозицій, а й з особистих спогадів містян про тварин, яких вони бачили тут наживо.
Міжнародне визнання та співпраця з EAZA
За свою понад столітню історію Миколаївський зоопарк пройшов шлях від приватного Акваріума до великого зоологічного комплексу, орієнтованого не лише на утримання тварин, а й на міжнародну співпрацю, наукову роботу та збереження рідкісних видів.
Важливу роль у сучасному розвитку закладу відіграв його директор Володимир Миколайович Топчій. За його участі зоопарк активніше інтегрувався у професійне міжнародне середовище. Сам Топчій входить до ради директорів Європейської асоціації зоопарків і акваріумів (EAZA), є вченим секретарем Асоціації зоопарків України та персональним членом Міжнародного союзу фахівців зі збереження рідкісних видів (CBSG, Нью-Йорк).
Працівники закладу займаються науковою та просвітницькою діяльністю, готують наукові статті й книги, а також беруть участь у створенні науково-популярних телевізійних програм.
Так Миколаївський зоопарк поступово сформував кілька напрямів роботи одночасно: догляд за тваринами, модернізацію експозицій, наукові дослідження, просвітництво та міжнародну професійну співпрацю.
Робота під час повномасштабного вторгнення: як зоопарк виживає під обстрілами
Сучасне повномасштабне вторгнення стало вже третьою війною в 125-річній історії Миколаївського зоопарку. Опинившись у місті, що перебуває під постійними ворожими обстрілами та в безпосередній близькості до лінії фронту, зоопарк знову зіткнувся з питаннями виживання.
Персонал зоопарку вирішив не ризикувати тваринами, відправляючи їх в евакуацію, а продовжив доглядати за ними в Миколаєві. Натомість кожен з працівників пожертвував власною безпекою, залишаючись у прифронтовому місті.
Попри постійну небезпеку та загрози, працівники зоопарку щодня виходять на роботу, забезпечуючи догляд, годування та медичну допомогу мешканцям закладу. Це справжній приклад незламності та відданості своїй професійній місії.
Миколаївський зоопарк — це більше ніж просто міська колекція тварин. Це живий пам’ятник людській відданості, мужності та любові до природи. Пройшовши крізь випробування трьох воєн, репресії та забуття свого засновника, зоопарк не лише вистояв, а й став міжнародно визнаним центром збереження фауни. Він залишається справжнім культурним символом Миколаєва, гарантуючи збереження унікальної спадщини для майбутніх поколінь.