Культура читання в Миколаєві має понад столітню історію — від відкриття першої публічної бібліотеки у 1881 році до сучасних буккросингових ініціатив і відкритих культурних просторів. Містяни різних поколінь об’єднувалися, щоб зробити книги доступнішими, зберігати унікальні видання та формувати власні бібліотечні колекції. У цій статті на imykolayivchanyn.com розповідаємо про історію бібліотек Миколаєва, як виникла перша публічна бібліотека міста, що читали миколаївці понад століття тому, хто передавав для громади тисячі книг, як розвивалася бібліотечна справа та яку роль сьогодні відіграє Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека. Також дізнаєтеся, як у місті розвивається буккросинг у Миколаєві та сучасна культура читання.
Перші бібліотеки Миколаєва у XIX столітті: кому були доступні книжкові фонди
До кінця XIX століття книга в Миколаєві залишалася радше привілеєм, ніж звичним елементом повсякденного життя. Видання в місті були, але потрапити до них міг далеко не кожен. Значна частина книжкових фондів зберігалася при установах і навчальних закладах та мала обмежений доступ.
Бібліотеки при навчальних закладах орієнтувалися передусім на студентів і викладачів, тому їхні фонди складалися переважно зі спеціалізованої літератури. Окремо існувала бібліотека Миколаївської обсерваторії, яка також була пов’язана з професійною науковою діяльністю й не виконувала функції відкритої міської бібліотеки.
Були й приватні книжкові зібрання та заклади, однак для пересічного містянина користування ними могло бути складним через обмеження доступу або високу вартість. У результаті в місті поступово визрівала потреба у просторі, де книжка була б доступною не лише вузькому колу фахівців чи заможних людей.
На розвиток української книжкової справи та бібліографії впродовж століть впливали й політичні обставини. Українське книговидання обмежувалося політикою Російської імперії, а на західноукраїнських землях книжкова справа розвивалася в умовах влади польських та австрійських держав. Попри ці перешкоди, українська традиція збереження, поширення та обліку книжок поступово формувалася.
Для Миколаєва XIX століття питання було особливо актуальним. Місто розвивалося, збільшувалася кількість освічених мешканців, зростала потреба в самоосвіті та доступі до різноманітної літератури. Поступово ставало очевидно: книжковий фонд, захований за дверима відомчих установ, не може замінити відкриту бібліотеку для всього міста.
Заснування Миколаївської громадської бібліотеки: історія відкриття у 1881 році
11 листопада 1881 року стало важливою датою в культурній історії Миколаєва. Саме тоді в місті відкрилася перша публічна бібліотека — Миколаївська громадська бібліотека. Її поява стала результатом громадської ініціативи: містяни прагнули створити місце, де книжки були б доступними значно ширшому колу людей, а не лише студентам, науковцям чи власникам приватних зібрань.
Бібліотека розпочала роботу з фондом у 4600 томів. Для кінця XIX століття це було серйозне книжкове зібрання, яке поступово поповнювалося новими виданнями. Щоб читачам було легше орієнтуватися серед книжок, бібліотека укладала та друкувала власні каталоги. Зараз саме вони дають змогу уявити, якими були читацькі інтереси миколаївців того часу.
Смаки містян виявляються доволі різноманітними. Серед популярних авторів були Чарльз Дікенс та Артур Конан Дойл, читали твори Йоганна Вольфганга фон Гете й Данте Аліг’єрі. Важливе місце у фондах займала періодика — зокрема журнали та інші видання англійською і французькою мовами. Отже, бібліотека ставала для миколаївців не просто сховищем книжок, а своєрідним вікном у європейський культурний простір.
На початку ХХ століття функції установи почали виходити далеко за межі традиційної читальні. Від 1900 року бібліотека отримала офіційний дозвіл проводити публічні лекції та концерти. Книжковий простір поступово перетворювався на місце зустрічі людей з літературою, музикою, наукою та мистецтвом.
Публічні заходи мали не лише культурне, а й практичне значення: вони приносили бібліотеці додаткові кошти, які можна було спрямовувати на розвиток фондів. Результат не забарився. Якщо на момент відкриття бібліотека мала 4600 томів, то вже до 1903 року її фонд зріс приблизно до 15 тисяч.
Відомі меценати Миколаєва: як благодійники формували перші книжкові зібрання міста
За першими книжковими полицями Миколаївської громадської бібліотеки стояли не лише кошти та організаційна робота. Важливу роль у її розвитку відіграли приватні дарувальники. Вони передавали власні книги й цілі домашні зібрання, допомагаючи перетворити бібліотеку на справді різноплановий культурний осередок. Їхні імена щороку згадувалися у звітах установи як знак вдячності.
Одним з найбільших приватних дарувальників був лікар О. Понятовський. Після його смерті бібліотека отримала 1730 томів — твори класиків, художню, наукову та історичну літературу. Зібрання було настільки значним, що для нього уклали окремий каталог.
Помітний внесок зробив і інженер-хімік Г. Е. Вейнберг, який передав бібліотеці 664 томи. Він був не лише дарувальником, а й членом Дирекції бібліотеки, тобто брав участь у її роботі та розвитку.
Міський голова В. Ф. Соболєв передав 184 томи, а О. С. Пескер поповнила фонд 130 спеціалізованими юридичними посібниками. Є. О. Баласогло долучився до формування загального книжкового зібрання, передавши 109 томів.
Дарували бібліотеці й літературу вузького профілю. О. А. Вімут передала 88 книг з медицини, а Н. В. Горбатова — 70 томів з механіки та будівництва. Особливо цікаво, що її зібрання включало видання російською, французькою, англійською та німецькою мовами. Така географія книжок свідчить про досить широкий інтелектуальний горизонт тогочасного Миколаєва.
Окреме місце в історії бібліотеки посідає О. І. Аркас — вдова історика, композитора та громадського діяча Миколи Аркаса. Вона передала для загального користування частину великої домашньої бібліотеки чоловіка. Так приватне книжкове зібрання стало доступним значно ширшому колу читачів.
Саме завдяки таким пожертвам бібліотечний фонд не обмежувався художньою літературою. Тут поступово накопичувалися книги з історії, науки, медицини, права, техніки та інших галузей. Для Миколаєва кінця XIX — початку XX століття це означало появу місця, де людина могла самостійно шукати знання практично з будь-якої сфери, попри свій фах чи походження.
Миколаївська обласна наукова бібліотека (ОУНБ): стародруки, краєзнавство та сучасні проєкти
За понад століття Миколаївська громадська бібліотека пройшла шлях від невеликої публічної читальні до великого інформаційного та культурного центру.
Зараз заклад відомий як Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека (ОУНБ), а його фонди поєднують історичні книжкові скарби з сучасними інформаційними ресурсами.
Особлива цінність бібліотеки — колекція старовинних видань та стародруків. Тут зберігаються десятки тисяч рідкісних книг, які мають не лише бібліографічну, а й історико-культурну цінність. Таким чином, бібліотека фактично виконує подвійну місію: береже матеріальні свідчення минулого та водночас шукає сучасні способи роботи з читачами.
Краєзнавчий напрям залишається одним з важливих у діяльності установи. Бібліотека брала участь у підготовці історико-архітектурних матеріалів до 200-річчя Миколаєва, а згодом долучилася до створення серії краєзнавчих видань. Серед них — «Прогулянки по старому місту», історичні портрети відомих миколаївців і матеріали про таких постатей, як Данило Самойлович, Олександр Суворов та Джон Говард.
При цьому сучасна бібліотека давно не обмежується книжковими полицями та традиційною читальною залою. Її команда розвиває освітні, культурні й цифрові проєкти, орієнтовані на різні покоління читачів.
Серед них — програми з літературного краєзнавства «Письменники Миколаївського краю» та медіаосвітній напрям «Від медіаграмотності до медіакультури». Для дітей та молоді працюють проєкти «Дитяче КнигоКОЛО», «Я – унікальний!» та «Діти Миколаївщини читають».
Окремий напрям становить професійний розвиток бібліотечних працівників. Для цього діє програма «ПРОФІ», а проєкт МІСТ — «Мислити. Інформувати. Співпрацювати. Творити» — орієнтований на обмін досвідом та пошук нових форматів роботи.
Буккросинг у Миколаєві: як працює вуличний книгообмін та де знайти безоплатні книги
Тепер книжка в Миколаєві може потрапити до читача не лише через бібліотечний абонемент чи книгарню. Культура читання дедалі частіше виникає безпосередньо з ініціативи містян. Один з таких прикладів — вуличний проєкт книгообміну, започаткований трьома миколаївками, які вирішили створити простий простір для тих, хто любить читати.
Реалізувати задум допомогли громадська організація «Десяте квітня» та ЮНІСЕФ. У місті з’явилася відкрита книжкова шафа з виданнями українською та англійською мовами. Тут можна знайти літературу і для дітей, і для дорослих.
Механізм буккросингу максимально простий: книгу можна безоплатно взяти, прочитати, а потім повернути або передати іншому читачеві. Натомість кожен охочий може залишити на полиці власне видання, яке вже прочитав і готовий віддати далі. Таким чином, одна книга отримує можливість побувати в руках кількох людей.
У цьому є певна символічність. Наприкінці XIX століття створення публічної бібліотеки в Миколаєві також стало результатом громадської ініціативи та підтримки людей, які хотіли зробити книги доступнішими. Через понад століття ідея фактично повернулася у простішому, вуличному форматі — тепер для обміну не потрібні ані формальні процедури, ані бібліотечний квиток.
Історія читацької культури Миколаєва тому виглядає не як пряма лінія від старої бібліотеки до сучасної цифрової епохи, а як постійне розширення доступу до книги. Змінювалися формати, технології та сам спосіб читання, але залишалася головна річ — бажання містян ділитися знаннями й книгами. І саме ця традиція є одним з найцікавіших сюжетів в історії читацького Миколаєва.