Споконвічно вишивка займала почесне місце у культурній спадщині України, і Миколаївщина не виняток. Наша область завдяки своєму історичному розвитку та контакту з різними культурами, сформувала свій унікальний вишивальний стиль. Від первісних ознак народного мистецтва, що з’явилися ще у період формування сільських громад, до сучасних майстерень, де традиційні мотиви інтегровані у сучасний дизайн… Вишивка Миколаївщини відображає багатовікову історію, в якій кожна нитка несе свій особливий зміст і символіку. А більше про це – на сайті imykolayivchanyn.com.
Історія та розвиток традицій
Історія вишивки на території сучасної Миколаївщини починається ще з часів закладання перших селищ і сіл на цих землях, коли ремесло передавалося з покоління в покоління. Археологічні знахідки та письмові згадки свідчать, що вже у XVIII-XIX століттях сільські господарства на Миколаївщині виготовляли вишиті сорочки, хустки та рушники. Їх використовували для ритуальних та повсякденних потреб.
За даними етнографічних досліджень НАН України, чисельність традиційних майстрів у деяких селах, зокрема в районах, що межують із Нововолинським районом, сягала до 30-40 осіб у великих родинах. Це демонструє високий рівень розвитку цього ремесла.
На початку XIX століття вишивка почала набувати вже більш стилізованих форм. Місцеві сільські майстри застосовували натуральні барвники. Іноді червоний отримували з коріння рослини, а синій – з квітів волошки, що росла на широких просторах степів Миколаївщини.
Використання обмеженої палітри кольорів дозволяло створювати гармонійні візерунки. В них переважали геометричні мотиви, квіткові орнаменти та символічні знаки, що відображали зв’язок людини з природою та релігійні уявлення.
Особливості технік та мотивів
Вишивка Миколаївщини вирізняється особливим поєднанням простоти та витонченої деталізації. Традиційні техніки, які передавалися від матері до доньки, включали як гладь, так і об’ємну вишивку. Це дозволяло створювати ефект рельєфності на тканині.
Мотиви часто містили зображення сонця, місяця, зірок… Це символізувало циклічність життя та небесний порядок. Були також і зображення квіткових композицій. Дуже популярними були ромашки, маки та конвалії.
За дослідженнями етнографів, деякі візерунки Миколаївщини мають спільні риси з традиціями інших південних регіонів України та мають балканські та середземноморські мотиви. У порівнянні з вишивкою Центральної України, місцеві орнаменти вирізняються більшою геометричністю та використанням яскравих кольорових акцентів.
Наприклад, у традиційних сорочках, які збереглися у музеях регіональної культури, домінують контрастні кольорові поєднання – іноді червоний і чорний, іноді синій із зеленим. Це символізує не лише естетичну цінність, а й глибокі символічні зв’язки з природними явищами.
Обереги, міфологія та духовність в орнаментах
На фоні повсякденного декоративного призначення, вишивка Миколаївщини набуває додаткового, майже сакрального виміру. У кожному орнаменті, створеному майстрами, приховані глибокі символи та міфологічні коди. Вони передають духовну мудрість наших предків.
Червоний колір традиційно символізує життєву силу, енергію та любов. Своєю чергою зелений асоціюється з родючістю, процвітанням та гармонією з природою. Чорний же колір, що зустрічається в деяких композиціях, відображає містичність, незбагненність і силу оберегів, спрямованих на захист родини від злих сил та невдач.
За народними віруваннями, вишиванка була не лише прикрасою, а й потужним оберегом. Жителі Миколаївщини вважали, що вишита сорочка здатна зберегти добробут і здоров’я її власника.
На традиційних весіллях і святкуваннях вишиті орнаменти виступали як символи благословення, достатку та духовного зв’язку поколінь. Етнографічні дослідження підтверджують, що кожен малюнок, кожен геометричний мотив несе в собі історію. І ці символи, які століттями передавалися від матері до доньки, зберігали унікальність нашого регіону та його містичну спадщину.
Роль вишивки у культурному житті Миколаївщини
Протягом багатьох століть вишивка була не просто декоративним елементом, а й потужним засобом збереження культурної ідентичності. Вона супроводжувала всі важливі події – від весільних обрядів до релігійних свят.
Відомо, що ще у 1820-1840-х роках вишиті сорочки та хустки використовувалися як частина весільного обряду, де кожен елемент одягу мав свою символіку. До прикладу, червоний колір символізував життєву силу та любов, а білий – чистоту і невинність. Місцеві легенди та усні перекази свідчать, що вишиванки були оберегами від злих сил, а особливі візерунки мали захищати родину від усіх невдач.
У XX столітті, попри зміни соціально-політичного устрою, традиції вишивки зберігалися як частина національної самосвідомості. Після Другої світової війни (1941-1944), в умовах відбудови країни, вишивка стала символом відродження культурних традицій.
За даними архівних досліджень музеїв Миколаївщини, у 1960-1980-х роках проводилися численні виставки народного мистецтва, де вітчизняні майстри демонстрували унікальні зразки вишивки з різних куточків нашої області. У цих виставках можна було побачити як автентичні експонати, датовані кінцем XIX століття, так і сучасні твори, де традиційні мотиви інтегрувалися у нові дизайнерські рішення.
Сучасний стан та відродження традицій
На початку XXI століття відновлення традицій стало актуальним для багатьох українських областей, і наша Миколаївщина не стала винятком. Сучасні майстерні та культурні осередки активно працюють над популяризацією вишивки як елемента національної культури.
За даними місцевих досліджень, у 2010-2020-х роках кількість курсів з традиційної вишивки на Миколаївщині збільшилася майже на 40%. Це серйозне підтвердження зростаючого інтересу молоді до цього ремесла.
Відомі майстри та художники, що спеціалізуються на народній вишивці, часто організовують майстер-класи та виставки, де демонструють не лише традиційні техніки, а й сучасні інтерпретації стародавніх мотивів. До прикладу, це “Майстри барвистої палітри”, “Славетні майстри Миколаївщини”, “Берегиня символів” Жанни Семененко-Руських тощо.
В рамках фестивалів народного мистецтва, як от, наприклад “Миколаївська весна”, “Країна мрій” та “Миколаївський ярмарок”, кожного року зібрано сотні експонатів, а кількість їх відвідувачів досягає тисяч. Це підкреслює важливість збереження цієї культурної спадщини на Миколаївщині.
Сучасні технології також знаходять своє застосування у відродженні традицій нашої області – спеціальні проєкти за підтримки місцевих адміністрацій і громадських організацій впроваджують цифрові архіви зразків вишивки. Одним з таких є “Миколаївська вишиванка з Таврійським розписом” започаткований 11 березня 2023-го року. Він спрямований на створення автентичної вишиванки з таврійськими мотивами.
Ідея створення цього проєкту належить заслуженій майстрині народної творчості України Любові Паранюк. Вона вже багато років займається таврійським розписом. Мета проєкту полягає у розширенні кола знавців Таврійського розпису та створення нового бренду – миколаївської вишиванки з таврійськими орнаментами. Цей та подібні проєкти дозволяють зберігати та передавати унікальні знання наступним поколінням.