Історія української народної медицини бере свої коріння ще з найдавніших часів. Повитухи, знахарі, шептуни, відуни, відьмарі… І цікаво те, що кожен з них мав свою вузьку сферу спеціалізації. Їх усіх колись давно вважали лікарями. Однак, у всі часи християнство забороняло різного роду відунів. Та медицина була незаконною.
Поруч з цим формувалася й так звана офіційна медицина. Втім, який тернистий шлях вона пройшла до сучасної і як лікувалися хворі у ХХ столітті і раніше – читайте в матеріалі на сайті imykolayivchanyn.com.
Як лікувалися в давнину?
Завдяки археології та етнографії можна дізнатися, як наші предки використовували цілющі властивості рослин. Бо на всій земній кульці не було такого племені, яке би не мало на своєму озброєнні цілющих рослин. Тодішні народні цілителі дуже добре знали про вплив на організм людини тієї чи іншої рослини. Приготування ліків і їх застосування завжди супроводжувалися таємничими замовляннями і магічними діями. При цьому, всі знання про це були зосереджені в руках однієї людини. Вони передавалися у спадок. Як дуже цінний дар.
Наші слов’янські племена теж дуже добре розумілися на цілющих властивостях рослин. Використання зілля було широко поширеним у лікуванні найрізноманітніших захворювань. А ще, незаміжні дівчата щиро вірили, що зіллям можна причарувати парубка. Це було так зване приворотне зілля.
Вважалося, що найбільш цілющими властивостями володіє зілля, яке було зібране в ніч на Івана Купала. Бо за народними повір’ями, саме цієї ночі розцвітає папороть, яка приносить щастя на все життя і таємнича розрив-трава, яка вказує на заховані в землі скарби і відкриває всі замки.
Як сформувалася медицина в Україні?
Офіційна медицина на території сучасної України почала формуватися при княжих палатах Київської Русі. Вивчення медицини та медична практика тоді вважалися дуже привілейованими професіями. Першою медичною працею в Київській Русі був науковий трактат “Мазі” княгині Євпраксії Мстиславівни. Вона працювала над ним протягом 1130-1140 років. Трактат зберігається у вигляді витягу в бібліотеці Лоренцо Медічі. Це у Флоренції. А чому саме “Мазі”? Тому, що вони широко використовувалися в Київській Русі для натирання тіла. Від різних хвороб. Трактат “Мазі” складається з 5 частин та 29 розділів.
Перше місце в медицині XV-XVIII століть займала хірургія. Це було пов’язано із великою кількістю різних військових дій. Найпоширенішим видом хірургічного втручання були ампутації кінцівок. Верхніх і нижніх. Кожна війна несла по собі епідемії чуми, тифу, холери…. В літописах такі випадки позначали, як “мор”. Для того, аби запобігти поширенню небезпечних хвороб, ставилися застави, пости на всіх можливих переправах, витримувався обов’язковий 40-денний карантин.
Як лікувалися у Миколаєві в ХХ столітті?
Під час захворювання на грип (гостру респіраторну вірусну інфекцію), на території Миколаєва у ХХ столітті широко застосовувалися трави. Різноманітні. Їх заготовляли лише у спеціальні дати на місячному календарі. А збирали їх винятково у “жіночі дні”. В середу і п’ятницю.
Збирали багато звіробою. Вважалося, що він лікує аж 90 хвороб. Лікували ним печінку, нирки, різні запальні процеси в організмі… Від пропасниці миколаїівці вживали полин. Це добрий жовчогінний природний засіб. При розладах у шлунку і болях в животі – ромашку. Також нею лікували й багато жіночих хвороб у миколаївчанок. При лікуванні шкірних захворювань робили мазь із чистотілу. Нею мазали потрібні ділянки шкіри. Для лікування хвороб очей використовували кріп. Лікувати печінку та туберкульоз допомагав огірок.
Однією з найпоширеніших хвороб у ХХ столітті в нашому Миколаєві були вроки. Зурочити могли особи, які народилися з “поганими” очима або яких мати два рази відбивала від грудей. Щоб захиститися від вроків миколаївці використовували різні обереги. На приклад, пришпилювали на одежі шпильку, тримали дулю в кишені, носили з собою свячену сіль… Вроки ходили знімати до знахаря.
Ще однією дуже поширеною хворобою тоді був “переляк”. Його необхідно було викачувати. Теж у знахаря. Викачували його за допомогою курячого яйця та хлібної м’якушки.
Як миколаївці лікували грип у ХХ столітті?
У ХХ столітті в лікуванні грипу миколаївці широко використовували продукти тваринного походження. Особливо різноманітні жири. Свинячий, гусячий, борсуковий, собачий та навіть їжаковий. Ним добре натирали груди та спину. Вважалося, що таким чином виходять всі віруси.
Не обходили миколаївці й лікування молочними продуктами. При захворюваннях на грип хворі вживали багато гарячого молока з різними добавками. Найчастіше це були масло з медом та содою, з яйцем та маслом, з медом та перцем, з білком та медом чи маслом. Робили різні компреси з кефіру і прикладали їх до грудей.
Грип лікували ще й сіллю. З неї також виготовляли гарячі компреси. Просто кидали на розпечену сковороду пару жмень солі, нагрівали й клали в “мішечок”, згорнутий з носової хустки. Охолоджували до комфортної температури і прогрівали носові пазухи.
При сильному кашлі, застудних і легеневих захворюваннях, миколаївці варили відвари з трави алтея, листя чебрецю, квіток дивини. А якщо була й висока температура – двічі на день пили чай з цілющих квітів дивини. Важливо було й те, що чай потрібно було варити безпосередньо перед вживанням.
Багато миколаївців у боротьбі з грипом у ХХ столітті на грудях, спині або на ступнях малювали йодну сітку. Тоді вважалося, що йод зігріває тканини, тож допомагає скоріше зняти набряк і хворобливе запалення.
Робили в ті часи й дуже небезпечні інгаляції. Головне в цьому методі було те, що пар повинен був потрапити прямо в легені. Тож, миколаївці іноді дихали над киплячою в каструлі картоплею з покривалом на голові. Щоб гарячий пар не виходив. Нерідко це ставало причиною серйозних опіків.
При виявленні грипу у дітей, миколаївці часто водили їх у сосновий ліс. Тоді хвороба швидше відступала. Прогулянки у хвойному лісі вважалися ще й доброю профілактикою грипу та інших легеневих хвороб.
Лікування грипу у ХХ столітті медичними препаратами
Поруч із народною медициною, в аптечці кожної миколаївської сім’ї завжди були медичні препарати від ангіни і для зниження температури. У ХХ столітті більшість миколаївців купляли ліки “про запас”. А якщо приходив медик, то йому давали коробочку з таблетками, і на підставі наявних ліків він робив призначення.
Наприклад, дуже популярними методами лікування ангіни були полоскання фурациліном, сульфадимезин або сульфадиметоксин, хлористий кальцій у розчині, краплі в ніс, змащування мигдаликів розчином люголю, тепле пиття і домашні інгаляції. У випадку ГРВІ зазвичай брали кальцекс, а від температури – аспірин або парацетамол.
Крім цього, особливою популярністю у ХХ столітті серед миколаївців користувалися гірчичники. Сильний приплив крові до грудної клітки надавав зігрівальний ефект. У деяких випадках це ставало полегшенням симптомів застуди. Але категорично небезпечно таке лікування при будь-яких запальних процесах в бронхах або легенях, а також при високій температурі. Бо гірчичники можуть сильно погіршити наявну ситуацію. Крім того, ефірні олії, які випаровуються від гірчиці, можуть викликати навіть астму. Тому, про такий метод лікування сьогодні точно краще забути.
