28 березня 1944 року Миколаїв було звільнено від німецько-фашистських військ. Проте, бої за місто могли б тривати набагато довше, якби не героїзм 68 бійців під командуванням лейтенанта Костянтина Ольшанського. Їх подвиг – важлива сторінка в історії нашого міста. Детальніше на imykolayivchanyn.
Планування і початок операції
На момент проведення наступальної операції в березні 1944 року, командування частинами радянських військ чудово розуміло, що Миколаїв потрібно звільняти. Проте, на той час – це було добре укріплене місто, в я кому зосередилось чимало живої сили противника. Тож прямий штурм міг призвести до великих втрат.
Командир 28-ї армії, яка звільняла Миколаїв, Олексій Гречкін, вирішив направили в тил фашистів десант. Саме він повинен був відволікти увагу ворога від основного штурму.
На цей крок пішли виключно добровольці. Морські піхотинці 384 окремого батальйону морської піхоти розуміли, що з завдання можуть не повернутись.
Очолив десант лейтенант Костянтин Ольшанський. На той момент йому було усього 28 років. Попереду все життя, яким він вирішив пожертвувати. Отже, десант у складі 54 десантників, 10 саперів, двох зв’язківців і провідника Андрія Андрєєва пройшли від Богоявленського на човнах і висадились у морському порту. Про висадку Ольшанський доповів у штаб. Далі тривали дві доби жорстоких боїв.
Дві доби боїв
Десант Ольшанського в морському порту німці виявили майже після їхньої висадки. Але часу для того, щоб зайняти портовий елеватор і закріпитися в ньому, для морпіхів вистачило.
Окупанти, виявив сторонніх озброєних людей на території порту, спочатку вирішили, що це партизани або ж підпільники. Але вже з першої атаки зрозуміли – там супротивник серйозний. Фашисти змінили свою думку, коли отримали жорсткий опір. Тепер вони думали, що в морпорту знаходяться регулярні частини радянської армії, тож кинули туди значні сили. План, який десантники повинні були втілити, почав реалізовуватись.
Вже ввечері 26 березня 1944 року Ольшанський попросив підтримки артилерією. Окупанти буквально винищували десант. На ранок 27 березня живими залишилось лише 15 десантників з 68-ми. Сам Костянтин Ольшанський був важко поранений, проте, продовжував командувати боєм. На той момент зв’язку з армією у десанта вже не було. Обох радистів убили, а рація була пошкоджена.
З повідомленням був направлений десантник Юрій Лисицин. Пробираюсь до своїх, він підірвався на міні. Однак, десантник вижив і таки передав повідомлення командуванню.
Щоб перемогти поранених десантників фашисти кинули про них танки. Десантники, які залишились без протитанкових рушниць, підривали фашистські танки разом з собою.
В одному з останніх боїв загинув і Костянтин Ольшанський.
На ранок 28 березня 1944 року в живих залишились 12 десантників. Вже за підтримки авіації вони відбили 18 атаку противника. Вона ж була останньою.
Усі учасники десанта – живі, і ті, хто загинув, стали Героями Радянського Союзу. Це єдиний випадок в історії Другої Світової війни, коли це звання отримали всі учасники воєнної операції.
Шанування пам’яті героїчних десантників
Місце, де поховані герої-десантники є важливим для кожного миколаївця. Щороку на День визволення Миколаєва від фашистів сюди приходять містяни аби віддати шану визволителям.
Саме тут горить Вічний вогонь.