19 Березня 2024

Археологічні секрети Миколаївської області

Related

Норкова шуба – незмінна класика

Яка ж жінка не мріє відчувати себе королевою? Норкова...

Професійний ремонт смартфонів як найкраще рішення для економії сил та коштів

На сьогоднішній день смартфони є для нас надзвичайно необхідною...

Форуми як найкращий спосіб взаємодії підприємців та активних учасників бізнесу

Інвестування давно стало сферою, яка має величезний попит. Цій...

BOSS: коли якість зустрічається з модою

Пориньте у світ, де кожна деталь та шов є...

“Місце нездійсненних мрій”: історія зниклого подружжя з Миколаєва

У нашому Миколаєві функціонує дуже багато аптек. Вони є...

Share

Завдяки своєму географічному розташуванню на березі Чорного моря Миколаївська область стала притулком для багатьох народів. Європейські та миколаївські археологи отримали унікальну можливість дізнатися про секрети життя перших поселенців, які дбайливо зберігає в собі миколаївська земля. Більше на imykolayivchanyn.com.

Ольвія

Ольвія – це антична грецька колонія VI століття до н. е. Розташувалася вона правому березі Дніпро-бузького лиману на південь від сучасного Миколаєва. Час світанку Ольвії припав на V століття до н. е. На той час її площа займала 50 га. Ольвія була одним із найважливіших центрів рибальства та торгівлі.

Розкопки Ольвії розпочалися ще у 19 столітті. А 1924 року, коли вдалося розкопати руїни міста, було засновано археологічний заповідник. Оскільки Ольвія це одна з найбільших і найвизначніших археологічних знахідок не лише на півдні України, а й на всьому сході Європи. У різний час до розкопок було залучено іноземних археологів. Завдяки кооперації вчених світ з-під землі з’явилися руїни стін фортеці і веж, ворота, агора.

Скрупульозні розкопки допомогли зберегти вікові будівлі. Частини міських кварталів, укріплень, площа-агору. Також археологи впевнені, що на території Ольвії їм вдалося знайти частки священних місць – храму Аполлона, Зевса, Асклепії. В основному в Ольвії жили скіфи, які поклонялися богам і зводили на їхню честь храми для поклонінь.

Крім частин стін та будівель, під час розкопок було знайдено монети, столові прилади, ритуальні атрибути, амфори, останки скелетів, твори образотворчого мистецтва. Усі знайдені атрибути надіслано до музеїв Миколаєва та України.

Розкопки в Ольвії не зупинилися не на день. Міжнародні археологи та науковці НАН продовжують свою роботу. Адже ще так багато залишилося заховано під землею і чекає свого часу.

Дикий Сад

Дикий Сад – стародавнє кіммерійське місто, яке розташовувалося практично в центрі сучасного Миколаєва, на перетині Артилерійської, набережної та Пушкінської вулиць.

Своєю назвою стародавнє місто завдячує місцевим жителям, які спостерігали старими, не плодоносними деревами. Сад заклав адмірал Грейгор і офіційно називався Адміральським садом.

Перші розкопки розпочато 1927 року. Археолог Феодосій Камінський знайшов залишки стародавнього городища. Незважаючи на виявлення артефактів, регулярні розкопки розпочалися аж у 1990 року.

На місці Дикого Саду існувало укріплене поселення. Попередньо археологи датують знахідку XII ст. до н. е. І відносять їх до періоду бронзової доби з переходом у залізний вік.

Площа знахідки займає 3 ге. На жаль, 2 ге із 3 ге були віддані під міську забудову. Чому частина городища навіки пропала під фундаментами сучасних будинків.

На допустимій території розкопок археологам вдалося виявити приміщення для поклоніння. Попередньо – сонцепоклонників (прото-мітраїстів). Неподалік знайденого храму було виявлено ритуальні ями, які, за попередніми даними, використовували з метою ритуальних поховань або ритуалів поклоніння. У ямах було знайдено керамічні горщики із залишками їжі, яку приносили, як милостиню, і витесані з каменю фігурки людини.

Влітку 2009 року у городищі виявили унікальний міст через рів. Це дуже значуща знахідка для історії та археологів. Вона свідчить про те, що Дикий Сад був не просто поселенням ремісників та рибалок, а служив справжнім регіональним центром із складною соціальною організацією. Це свідчить про те, що Дикий Сад міг бути якоюсь столицею території між Дунаєм і Дніпром.

Старовинний цвинтар

На території Баштанки, Миколаївська область, було виявлено старовинний цвинтар. Досліджуючи знахідку, археологи зробили висновки, що поховання належать першим поселенцям Баштанки. Загальна площа розкопок становить 300 кв. До робіт на місцевості було залучено працівників інституту археології, МНУ ім. В.О. Сухомлинського, працівники лабораторії археології та етнологи та співробітники Баштанського краєзнавчого музею.

Цвинтар датують 1806 роком. Історичні документи та карти стверджують, що цвинтар функціонував до середини 19 століття. Точної кількості поховань у документах не зазначається. І археологам вдалося розкопати останки 31 людини.

Археологи вважають таке поховання “молодим”. Йому всього 200 років, і його вже вважають наймолодшим цвинтарним похованням області.

У ході розкопок етнологи зробили висновок, що на цвинтарі є сліди християнських та язичницьких ритуалів поховання. Ознаками християнських ритуалів послужило знайдені хрестики на тілі померлих, голова вказувала на захід. А біля язичницьких поховань знайшли стародавні монети на тілі покійників або у могилі поряд. Саме завдяки монетам було визначено часові рамки поховань – 1817-1820 року.

Найстаріший у Європі підземний склеп

На базі розкопок в Ольвії було засновано Ольвійський міжнародний експедиційний інститут археології НАН України. Саме ця експедиція і виявила на території Ольвії підземний склеп. Щойно з’явилися перші припущення з приводу нового артефакту, розпочато нову археологічну експедицію.

Археологи, вивчивши похоронну споруду, змогли датувати її І століттям нашої ери. Знайдений склеп став найдавнішою підземною похоронною спорудою у Східній Європі.

Весь склеп був висічений у глиняному масиві. Висота будівлі становить лише 1 метр. Вхід у будову перегороджувала кам’яна заслінка. Відповідно до знайдених атрибутів всередині склепу. археологи зробили висновок, що це місце поховання стародавніх сарматів, які на той час проживали на території Ольвії. У традиції сарматів було пишне поховання покійників у розкішних шатах і з коштовностями. До нашого часу всі сарматські похоронні атрибути не збереглися через пограбування могили. Збереглося лише місце упокою – дерев’яний поміст. У склепі також виявили поодинокі бусинки з бурштину, гірського кришталю, агату. З цих матеріалів сармати виготовляли намисто та прикраси з якими ховали покійників.

Розкопки на Олександрівському водосховищі

Розкопки проводяться на всій території Миколаївської області. Не лише на узбережжях

Так правому березі Олександрівського водосховища розгорнули археологічну експедицію НАН. У ході роботи археологи виявили два унікальні об’єкти – Лідину Балку та урочище Гард.

Обидві знахідки виявилися багаторівневими. Розкопуючи кожен із рівнів археологи виявили знахідки датовані епохою неоліту. Це наймолодший із пластів. І найстаріший пласт має належність до часів українського козацтва та хутірських поселень 19 століття.

Лідину Балку відкрили у 2007 році випадково, під час підняття рівня водосховища. Знайдені шари Балки відносять до часів енеоліту, трипільської культури, ранньої бронзи та інших культур. Археологи виявили масштабну споруду часів середньої бронзи. Споруда є кам’яне коло діаметром 20 метрів. Біля північної частини кола археологи виявили вівтар – п’ять антропоморфних стел, розташованих у відповідному порядку. У кам’яному колі виявили й інші значущі атрибути. Археологи стверджують, що ця споруда є великою рідкістю для періоду середньої бронзи. І знайти його в хорошому стані великий успіх.

В урочищі Гард знайшли сліди пораненого та пізнього неоліту, залишки трипільської культури, енеоліту, епохи бронзи, сабатинської культури та інших культур. Загалом, археологи нарахували до десяти різних культурних верств, кожен із яких належить до своєї епохи.

Розкопуючи шар за шаром, археологи спостерігали, як древні люди робили перехід від землеробства до скотарства. Про це говорили знайдені атрибути.

Загальна площа розкопок в урочищі Гард налічує 700 квадратних метрів. Під шарами землі археологи знайшли місця поховань, кам’яні похоронні споруди, менгіри. Археологи, задіяні на розкопках, стверджують, що це подібні розкопки на території сучасної Європи можна перерахувати на пальцях.

Землі Миколаївської області, ще довгі роки зберігатимуть у своїх надрах секрети стародавніх поселень та перших мешканців. Археологи мають ще багато роботи з розкриття історичних секретів області.

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.