Хто такий Анатолій Васильович Харланович? Чому пам’ять про нього з роками не в’яне?! Його роботу неможливо переоцінити. Адже це видатний український поет, педагог та громадський діяч. Поетичне слово Харлановича відображало глибокий зв’язок із рідною Миколаївщиною та любов до України. Його дитинство пройшло в атмосфері сільського життя. В атмосфері Миколаївщини. А більше про життя та здобутки Анатолія Васильовича читайте на нашому сайті imykolayivchanyn.com.
Початок творчості
Народився Харланович Анатолій 12 липня 1936 року в селі Кременівці на Миколаївщині. Вже з раннього віку маленький хлопчик захоплювався літературою та народною поезією. Перші свої вірші почав писати ще в шкільні роки. У них він яскраво описував красу рідного краю та духовні пошуки покоління, яке зростало після Другої Світової війни.
Після закінчення середньої школи рідного села, Анатолій Васильович вступив до Одеського державного університету імені І.І.Мечникова. Тут у 1966-му році він здобув фах історика. Та… любов до поезії супроводжувала його впродовж усього життя. Харланович активно публікував свої вірші в місцевих газетах і журналах, а згодом його твори стали з’являтися і в загальноукраїнських виданнях. У своїх віршах він оспівував природу Миколаївщини, любов до землі та людей, які її обробляють.
Тематика та стиль творчості Анатолія Васильовича
Особливою рисою творчості Харлановича була здатність поєднувати прості образи сільського життя з філософськими роздумами про долю українського народу.
У своїй поезії Анатолій Васильович яскраво торкався болючих тоді тем. Свобода… національна ідентичність… Духовне відродження…
Його твори були сповнені віри в силу українського слова та культури. І про що б він не писав: чи про природу, чи про кохання, чи про злети і падіння людської вдачі – його творчість завжди була звернена до сьогодення, до тих проблем, які хвилюють сучасника. В інтонаціях його віршів відчувається справжнє, непідробне поетичне чуття, биття великого серця.
Також Анатолій Васильович щиро висловлював свою любов до Батьківщини, ділившись переживаннями про складний шлях українського народу до незалежності.
Життєві досягнення
Поряд із поетичною діяльністю, Харланович працював науковцем і викладачем. Він здобув визнання як педагог і професор Миколаївського національного університету імені В.О.Сухомлинського. Тут він тривалий час викладав історію України та світову історію.
Його багаторічна праця на ниві науки й освіти допомогла виховати покоління молодих українців, які цінували як історичну спадщину, так і літературні традиції.
У 1980-ті роки Анатолій Васильович став відомим не тільки як поет, але і як культурний діяч. Бо ж він доволі часто організовував літературні вечори та підтримував молодих митців. Також Харланович брав активну участь у роботі літературних об’єднань Миколаївщини, популяризував творчість місцевих поетів і письменників, завжди залишаючись вірним своєму корінню.
Значний внесок Анатолія Васильовича Харлановича у розвиток української літератури та культури був відзначений численними нагородами. У 1966-му році він увійшов до Національної спілки письменників України. У 2000-му став лауреатом премії імені Миколи Аркаса за свій внесок у розвиток літератури на півдні України.
Анатолій Харланович помер 8 лютого 2008 року. Він залишив нащадкам багату літературну спадщину. Його поетичні збірки, серед яких “Таврійський полин”, “Сонце опівночі”, “Аритмія” та “Відлуння степу”, залишаються улюбленими читачами різних поколінь. І це не дивно. Адже вони сповнені мудрості, патріотизму та глибокої людяності.
Харланович залишається у пам’яті своїх земляків як людина, котра присвятила своє життя поетичному слову та науковій діяльності. І, справді, його творчість назавжди стала невід’ємною частиною культурної спадщини Миколаївщини.