Миколаївщина – колиска величезної кількості цікавих історій. Однією з таких історій могла би стати історія замаху на імператора Олександра II під час його візиту до Миколаєва. За все життя, на імператора Олександра II робили 7 замахів, один з яких таки став для нього фатальним. Про причини і те, чому замаху на імператора не сталося, читайте у матеріалі imykolayivchanyn.
З чого все почалося
Головного героя цієї історії звуть Соломон Віттенберг. Він народився 1852 року в сім’ї бідного ремісника-єврея, який заробляв на життя тим, що лагодив старі дзеркала, а потім продавав їх.
З навчанням у Соломона були проблеми. Хлопчик вступив на навчання до Миколаївської гімназії, однак так і не закінчив навчання, оскільки конфліктував із адміністрацією. Після, вже молодим хлопцем, він став вільним слухачем у Віденському технологічному інституті, проте також його не закінчив. Цього разу причиною стала нестача коштів.
У 24 роки Соломон Віттенберг повернувся до рідного Миколаєва і почав працювати репетитором з математики.
Протестні настрої та антиурядові погляди
У ті часи спостерігалося зростання суспільного невдоволення щодо царювання Олександра II. Протестні групи почали з’являтися серед верств інтелігенції, робітників.
Одним із незадоволених політикою імперії та, власне, Олександра II, був і Соломон Віттенберг. Джерела свідчать, що Соломон був одним із активних антиурядових пропагандистів на території Херсонської губернії. Він проводив роботу серед матросів, солдатів та робітників, за що і був заарештований уже у 1877 році. Віттенберг був ув’язнений на 5 тижнів у Миколаївському морському острозі.
Соломон Віттенберг був одним із засновників Миколаївського товариства, яке розповсюджувало соціалістичні ідеї.
Організація замаху на Олександра ІІ
В організації замаху на імператора, окрім Соломона Віттенберга, був звинувачений і боцман Іван Логовенко. У 1878 р. революціонери були видані та заарештовані.
Під час обшуку на конспіративній квартирі було виявлено нелегальну літературу, а також гальванічні елементи. Їх боцман Логовенко роздобув у мінному парку під час проходження служби на флоті. За задумом, гальванічні елементи за допомогою електрики мали привести у дію міну, яка б підірвала транспорт імператора під час його візиту до Миколаєва.
Влітку 1879 року його етапували до Одеси, де незабаром, на судовому засіданні, яке отримало назву, «процес двадцяти восьми» (за кількістю підсудних), він був засуджений до страти. Трьома тижнями Віттенберга відправили до Миколаєва, де наступного дня той був страчений шляхом повішення (між Поповою та Широкою балкою за міською стіною).
Передсмертний лист «С.Я. Віттенберг – товаришам»
Перед стратою Соломон Віттенберг залишив передсмертну записку-лист, яка пізніше, восени 1879, була опублікована в газеті «Народна воля». У листі Віттенберг згадав про самопожертву Христа заради спасіння людства і провів аналогію зі своєю стратою. Віттенберг написав, що якщо його жертва принесе результат для поширення та втілення ідей соціалізму, то вона буде не марною.
Російська єврейська енциклопедія повідомляє, що Соломон Віттенберг, уродженець Миколаєва, був першим євреєм, страченим у Російській імперії за політичною справою.
