Наш Миколаїв здавна славиться своїм портовим минулим і архітектурними перлинами. Та крім цього він має ще один важливий компонент міського обличчя – бруківку. Вимощені камінням вулиці не лише додають місту історичного шарму, а й розповідають про його інфраструктурний розвиток. Від початку мощення до сучасних викликів зі збереження, бруківка в Миколаєві має багату історію, яку ми дослідимо у цьому лонгріді на сайті imykolayivchanyn.com.
Походження бруківки в Миколаєві
Історія появи бруківки у Миколаєві починається з середини XIX століття. У перші десятиліття свого існування, з 1789-го року, наше місто розвивалося як центр кораблебудування та портова база. А через постійний рух возів і диліжансів, які розвозили товари до порту та між міськими районами, бруківка стала необхідністю.
Перші дороги в центрі міста – Велика Морська, Адміральська та Спаська – були покриті для зручності перевезень. Та ці замощення бруківкою здійснювалося здебільшого лише в центральних частинах Миколаєва. Там, де були адміністративні будівлі та проживала еліта.
Каміння для міської бруківки постачали із сусідніх регіонів. Зокрема з кар’єрів у селах Миколаївщини та з сусідньої Одещини. Основним матеріалом були базальтова і гранітна бруківка. Вони вже й тоді були відомі своєю міцністю. Технологія укладання передбачала використання піщаної основи. Це забезпечувало стабільність покриття навіть при серйозних навантаженнях.
Розвиток інфраструктури
У період правління імператора Миколи I (1825 – 1855 роки) наше місто активно розвивалося. Однією з його ініціатив стало вдосконалення міської інфраструктури. Включно з мощенням вулиць. Миколаїв, бувши стратегічно важливим портовим містом, отримував значне фінансування для розвитку своїх шляхів.
Планувальник міста, інженер Карл Акройд, розробив низку проєктів, які включали покриття бруківкою центральних вулиць. Це було заплановано для зручності транспортування товарів із порту. Саме за його керівництва була замощена частина Великої Морської та площі біля Адміралтейства.
Серед найстаріших вулиць зі збереженою до кінця першої чверті ХХІ століття бруківкою – Велика Морська та Адміральська. Також тривалий час бруківку зберігали в старих робітничих районах. Як от, наприклад, Слобідка. Та хоча й у ХХІ столітті частину цих доріг заасфальтували, у багатьох місцях каміння збереглося.
Локальні особливості бруківки в Миколаєві
Миколаївська бруківка вирізняється своїм походженням та технологіями укладання. Це робить її унікальною навіть у масштабах всієї України. Так, для створення бруківки у Миколаєві використовували каміння з локальних кар’єрів. Граніт і базальт постачали з Миколаївщини та Одещини. Це суттєво зменшувало витрати на транспортування. І цей матеріал мав високу міцність і довговічність. Особливо цінним був гранітний камінь із прилеглих регіонів. Його використовували для покриття центральних вулиць. Як от, наприклад, Велика Морська та Адміральська.
Миколаївська бруківка відрізняється своїм стилем укладання. Центральні вулиці міста часто замощували строгими паралельними рядами. Це надавало їм офіційного вигляду. У робітничих районах використовували інший підхід. Тут каміння укладали у вигляді “ялинки” або хвиль. Це забезпечувало кращу стійкість доріг до навантажень.
Укладанням займалися спеціалізовані майстри. Часто вони застосовували техніки, запозичені у європейців. Існує легенда, що перші миколаївські дороги мостили майстри з Італії, які працювали за запрошенням міської адміністрації.
Естетична привабливість
Візерунки, створені при укладанні бруківки у Миколаєві, виконували не лише функціональну, а й декоративну роль. Так, вулиця Адміральська має свій унікальний “хвилястий” стиль, який виділявся серед стандартного мощення.
Бруківка в Миколаєві була спроєктована з урахуванням місцевих кліматичних умов. Гранітне покриття добре витримувало високий рівень вологості та перепади температур. Це було вкрай важливо для портового міста.
Камені для міської бруківки мали правильну геометричну форму. Це спрощувало укладання. Для центральних вулиць використовувалися великі бруски, тоді як у периферійних районах – менші камені. Тож кожен камінь у бруківці міг би розповісти власну історію.
Частину матеріалу для покриття видобували ще в XIX столітті, і до кінця першої чверті ХХІ століття на деяких вулицях можна знайти оригінальні фрагменти тих часів. Яскравий цьому приклад, бруківка в Слобідському районі.
Унікальність миколаївської бруківки полягає у гармонійному поєднанні функціональності, естетики та місцевого колориту.
Проблеми збереження історичної бруківки у Миколаєві
Миколаївська бруківка – це важливий елемент культурної спадщини. Вона зберігає пам’ять про різні епохи розвитку нашого міста. Однак її збереження стикається з багатьма викликами. Попри це, зусилля окремих активістів, архітекторів та громади спрямовані на захист вкритих бруківкою доріг як частини унікальної історії Миколаєва.
На багатьох центральних вулицях міста, таких як Велика Морська, Адміральська та Спаська, досі збереглися оригінальні фрагменти бруківки, укладеної в період XIX – початку XX століття. Особливу увагу привертає бруківка у районі Слобідки. Бо вона стійко витримала випробування часом і попри численні зміни міської інфраструктури залишилася майже недоторканою. Однак значна частина старовинного покриття на периферійних вулицях була втрачена. І все через асфальтування та покриття бетонними плитами.
Збереження автентичної бруківки у Миколаєві стикається з декількома серйозними проблемами. Найперше – це транспортне навантаження. Бо каміння, яке спочатку укладали для возів і пішоходів, не розраховане на інтенсивний рух сучасних автомобілів і важких вантажівок. У поєднанні з відсутністю системного догляду це призводить до руйнування покриття.
Ще однією проблемою є заміна бруківки асфальтом. Часто це пояснюється економічними причинами. Бо ж асфальт швидше укладається і потребує менших витрат. Проте такі дії спричиняють втрату історичної автентичності міських вулиць. Велика кількість міських вулиць, як-от Привокзальна та Чкалова, вже повністю втратили свою старовинну бруківку.
Відновлення спадщини
Попри всі труднощі, у Миколаєві існують і позитивні приклади відновлення бруківки. Одним із таких проєктів стала реставрація частини вулиці Адміральської. Її було проведено у 2018-му році. Це відновлення стало результатом співпраці міської влади з активістами та істориками, які виступили на захист автентичного вигляду міських вуличок.
Також важливу роль у збереженні бруківки відіграють ініціативи громадських організацій. Наприклад, група “Миколаїв – місто історії”, до початку повномасштабного вторгнення армії Російської Федерації на територію України, часто проводила інформаційні кампанії, спрямовані на підвищення обізнаності містян щодо цінності бруківки. Ці зусилля допомагали залучати все більше й більше підтримки для реставраційних проєктів.
Як бачимо, миколаївська бруківка – це не лише функціональна частина міської інфраструктури. Це важлива культурна цінність. Її збереження стане важливим кроком для підтримки історичного обличчя міста та передачі його багатої спадщини майбутнім поколінням.