Миколаївський художній музей імені В. В. Верещагіна — один з найстаріших мистецьких осередків Півдня України та справжній «художній літопис» українського мистецтва. Його історія почалася з особистих речей видатного художника Василя Верещагіна, а сьогодні музей зберігає понад 10 тисяч творів мистецтва та розвиває сучасні цифрові формати. У цій статті на imykolayivchanyn.com розповідаємо про історію музею, формування його унікальної колекції, архітектуру історичної будівлі на Великій Морській, найцінніші експонати, драматичні періоди в житті установи, сучасні виставки та цифрову колекцію з віртуальною галереєю.
Історія заснування музею Верещагіна: роль Гедройца, Рєпіна та перша експозиція (1914 рік)
Історія музею розпочалася понад століття тому. Його було засновано у 1914 році як пам’ятник видатному художнику-баталісту Василю Верещагіну. Поштовхом до цієї події стала трагічна загибель митця під час російсько-японської війни.
Ініціатором увічнення пам’яті художника та створення Товариства витончених мистецтв виступив Микола Антонович Гедройц, який згуртував навколо себе місцевих митців та шанувальників мистецтва. Допомогу в цій масштабній справі надав відомий живописець Ілля Рєпін, який надзвичайно високо оцінював творчість Верещагіна.
Перша експозиція розмістилася у будинку колишньої гауптвахти військового відомства на Соборній площі, що був зведений за проєктом архітектора І.Є. Старова як палац Г. О. Потьомкіна. Планувалося, що на верхньому поверсі розміститься сам музей, а на першому — художні майстерні, школа мистецтв та крамниця для продажу декоративно-прикладних виробів і брошур.
Основою музейного фонду стали неоціненні дарунки:
- Вдова художника, Лідія Василівна Андрієвська, передала до Миколаєва особисті речі чоловіка.
- Син митця у 1914 році надіслав мольберт, дві палітри, китайську вазу, килим та велику кількість фотознімків з картин батька.
- Академія мистецтв та Російський музей Олександра III (з Петрограда) передали низку видатних творів.
- Колекція також поповнилася роботами з приватного зібрання російського імператора Миколи ІІ.
Вже у 1914 році музей отримав картини таких майстрів, як Іван Айвазовський («Пушкін на березі Чорного моря»), Олексій Боголюбов («Венеція»), Володимир Маковський («Букініст»), а також низку скульптур та ваз російського порцелянового заводу епохи Миколи І. До 1917 року колекція Верещагіна налічувала до 400 робіт, включаючи картини, малюнки та етюди.
Друга світова війна та порятунок колекції: які експонати музею вдалося зберегти
Друга світова війна стала для музею одним з найтрагічніших періодів його історії. Під час німецької окупації Миколаєва заклад був пограбований, а значна частина колекції безповоротно втрачена. Наскільки масштабною була катастрофа, стало зрозуміло вже після визволення міста.
Від колись багатого музейного зібрання вдалося зберегти лише 20 полотен, 16 скульптур та 34 предмети меблів. Для установи, яка роками формувала колекцію творів мистецтва та меморіальних речей, це означало фактично втрату більшої частини спадщини.
Втім, серед небагатьох уцілілих експонатів залишилися предмети, які мали особливе значення для історії музею. Дивом пережили війну особисті речі Василя Верещагіна: індійське крісло, різьблена шафа-скриня, японський столик, дві палітри, а також східні столики з перламутровим оздобленням.
Ці предмети стали своєрідним матеріальним зв’язком з довоєнною історією музею та самим художником. На тлі величезних втрат кожен врятований експонат набув особливої цінності.
Після завершення війни музей поступово почав відновлювати роботу. Для нього знайшли невеликий старовинний маєток, який на певний час став новим домом колекції. Попереду було ще багато років роботи — збереження того, що вдалося врятувати, відновлення фондів і повернення музею його культурної ролі в житті Миколаєва.
Будівля музею на Великій Морській, 47: архітектурний стиль та інтер’єр
Сучасна історія Миколаївського обласного художнього музею нерозривно пов’язана з будівлею на Великій Морській, 47. Переїзду сюди передували непрості роки, коли музей фактично залишився без повноцінного виставкового простору.
1 січня 1985 року заклад закрили для відвідувачів через необхідність капітального ремонту будівлі, у якій він тоді працював. Перед співробітниками постало непросте завдання — зберегти колекцію та перевезти твори мистецтва у приміщення, які зовсім не були пристосовані для музейного зберігання. Частину експонатів довелося розміщувати у підвалах та бомбосховищах.
Вихід знайшли вже наступного року. У 1986 році музей отримав нову адресу — вулиця Велика Морська, 47. Саме ця споруда згодом стала одним з найвпізнаваніших архітектурних об’єктів музейного комплексу.
Будинок звели у 1904 році для Миколаївського відділення Другого страхового від вогню товариства. Його архітектура поєднує риси модернізованого неоренесансу та модерну, а фасад вирізняється великою кількістю декоративних деталей.
Особливу увагу привертають різноманітні вікна та балкони, а також оздоблення фасаду — маски, сандрики, каріатиди та інші архітектурні елементи. Завдяки цьому будівля сприймається не просто як фон для музейної експозиції, а як самостійна пам’ятка архітектури.
Не менш цікаве й внутрішнє планування. Відвідувачів зустрічають парадні сходи, прикрашені гербами, а між верхніми залами проходить незвичайний внутрішній місток. Такі деталі створюють особливу атмосферу ще до того, як людина потрапляє безпосередньо до експозиційних залів.
Експонати музею Верещагіна: картини Айвазовського, Рєпіна, Куїнджі та іконопис
Зібрання музею налічує понад 10 тисяч творів мистецтва. Це роботи різних епох, художніх шкіл та жанрів, виконані в найрізноманітніших стилях. Водночас всі вони об’єднані головним критерієм — високою художньою майстерністю.
Окреме місце в музеї займає художньо-меморіальний зал В. В. Верещагіна. Це одна з центральних експозицій, присвячена видатному баталісту. Тут можна побачити його твори, а також особисті речі художника, які допомагають відтворити атмосферу його життя та роботи.
Іконопис XVII–XIX століть представляє сакральне мистецтво. Основу цієї колекції почали формувати ще в революційні роки, поступово збираючи твори, які сьогодні дають можливість простежити розвиток української та східноєвропейської іконописної традиції.
Ще один напрям — академічне мистецтво XIX століття. В експозиції представлені класичні твори майстрів, для яких важливими були академічна школа, точність рисунка, композиція та професійна майстерність.
Західноєвропейське мистецтво доповнює музейне зібрання живописом, графікою та скульптурою представників різних європейських шкіл.
Особлива гордість колекції — оригінальні полотна відомих художників. Серед них роботи Івана Айвазовського, Василя Сурикова, Іллі Рєпіна, Архипа Куїнджі, Ісаака Левітана, Валентина Сєрова, Сергія Васильківського, Тетяни Яблонської та Руфіна Судковського. Саме такі твори перетворюють відвідування музею не просто на знайомство з історією мистецтва, а на можливість побачити оригінали робіт майстрів, чиї імена давно стали частиною світової художньої спадщини.
Поповнення музейного фонду: подарунки меценатів та колекціонерів у XXI столітті
Традиція меценатства, закладена ще століття тому, живе у Миколаєві й сьогодні. Музей активно співпрацює з Миколаївською організацією Національної Спілки художників України, завдяки чому фонди збагатилися творами таких майстрів, як А. Антонюк, Ю. та І. Макушини, А. Завгородній, В. Бахтов.
Останнім часом музей отримав кілька надзвичайно цінних подарунків:
- Володимир Платонов (колекціонер) передав понад 30 ранніх робіт відомих миколаївських художників. Серед них — унікальний автопортрет Володимира Зізди, автопортрет молодого Володимира Бахтова та акварелі Віктора Семерньова.
- Олександр Хаєцький (доцент НУК ім. адмірала Макарова) подарував велику порцелянову колекцію — 82 статуетки виробництва семи різних заводів.
- Леонід Ященко (миколаївський художник) передав свою роботу «Кашперівська церква».
- Родина художника Юрія Макушина та майстриня Любов Запісочна також передали свої твори до музейної скарбниці.
Цифрова колекція музею Верещагіна: віртуальна галерея та зацифрована графіка
Сучасний музей має бути відкритим світу. Саме тому у Миколаєві активно триває процес зацифрування культурної спадщини.
В рамках проєкту «Цифрова колекція музею», який реалізується вже 5 років, було зацифровано 329 картин ХХ століття з фондів художнього та краєзнавчого музеїв. Тепер ці твори доступні у віртуальній галереї та двомовному друкованому каталозі, що дозволяє знайомитися з мистецтвом Миколаєва з будь-якої точки планети.
Крім того, за підтримки Українського культурного фонду, Агенція розвитку Миколаєва разом з платформою MY ART реалізують проєкт із зацифрування 400 графічних творів. Ця ініціатива спрямована на збереження спадщини та популяризацію маловідомих експонатів серед широкої аудиторії.
Миколаївський художній музей імені В.В. Верещагіна — це яскравий приклад того, як повага до мистецтва та громадська ініціатива здатні створити масштабний культурний центр. Пройшовши крізь війни, втрати та переїзди, музей не лише зберіг неоціненні полотна Айвазовського та Верещагіна, але й продовжує активно розвиватися. Завдяки сучасним меценатам фонди поповнюються новими іменами, а процеси цифровізації роблять мистецтво Півдня України доступним для всього світу.