Уявіть собі шлях однієї людини від сонця над безкраїми степами Слобожанщини до блиску перших штучних кристалів і наукових лабораторій Харкова й Петербурга. Василь Назарович Каразін прожив більш ніж 69 років, сповнених енергії досліджень, сміливих експериментів і гучних відкриттів. Його ім’я прийшло на вулиці Миколаєва й у приміщення ботанічного саду Криму, а наукові ідеї встигли випередити час на десятиліття. В цьому лонгріді на сайті imykolayivchanyn.com побачимо, як починався та пройшов блискучий життєвий політ справжнього генія.
Ранні роки та шлях у наукову еру
Василь Назарович Каразін народився 30 січня (за новим стилем 10 лютого) 1773 року в селі Кручик Краснокутського повіту Слобідсько-Української губернії (землі сучасної Харківської області). Його батько, полковник Назар Олександрович Каразін, отримав це помістя від імператриці Катерини II за заслуги в російсько-турецьких війнах. Його предки, раніше звані прізвищем Караджі, походили з грецької гілки дворянства і за часів Петра I переселилися на територію Російської імперії (1721-1917 роки).
У дитинстві Василь Каразін здобував знання в приватних пансіонах Кременчука та Харкова. Уже в 10 років його зарахували до Кірасирського орденського полку. Втім, в цей самий час він продовжував вивчати точні науки, відвідуючи лекції в Горному кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі.
У 1798 році 25-річний Василь Назарович спробував таємно виїхати за кордон. Для продовження освіти. Але поблизу міста Ковно при переправі через річку Німан його затримали. Від суворого покарання молодого та амбітного чоловіка врятував лист до імператора Павла I. В ньому він пояснював свої мотиви. І саме його щиросердне зізнання та покаяння стали вирішальними.
Вже наступного року Василь Каразін працював колезьким перекладачем у канцелярії державної скарбничої палати. На початку царювання Олександра I у січні 1801 року Василь Назарович обійняв посаду колезького асесора. Його призначили до Головної медичної колегії.
А ось на рубежі XVIII-XIX століть у своїх маєтках у Кручику та Краснокутську (село та селище в Харківській області) Василь Назарович заклав хімічну лабораторію, організував дослідне поле й першу в Харківській губернії метеорологічну станцію. Водночас він заснував дендропарк із рідкісними рослинами. У такий спосіб він започаткував аграрні експерименти Лівобережжя.
Освіта, наукові досягнення та винаходи
До десяти років Василь Назарович здобував початкову освіту в родинному маєтку в Кручику. Він часто зустрічався з Григорієм Савичем Сковородою, який бував у домі Каразіних і заклав у ньому інтерес до філософії та природознавства. Після цього до 17 років навчався у приватних пансіонах для дворянських дітей у Харкові та Кременчуці.
У січні 1791 року Василь Каразин вступив на військову службу сержантом до Семенівського лейбгвардійського полку. Завдяки вільному графіку молодий хлопець понад 4 роки регулярно відвідував лекції у Горному кадетському корпусі Санкт-Петербурга. Там він прослухав понад 100 лекцій із математики, фізики, хімії та медицини. І, паралельно освоїв основні європейські мови – французьку, німецьку й англійську.
Василь Назарович Каразін – автор понад 60 наукових статей, опублікованих у “Віснику Європи”, “Українському віснику” та “Харківських губернських відомостях”. Найбільший резонанс мали його праці з метеорології. Зокрема дослідження змін атмосферного тиску та вивчення електричних явищ під час гроз.
У 1818 році 35-річний науковець синтезував перший у світі штучний алмаз – за 6 років до французького хіміка Жана-Батіста Дюма. Разом з академіком Алфьоровим він удосконалив метод виготовлення високоякісного цементу. Згодом його застосували у спорудженні Харківського міського мосту.
В аграрній справі Василь Назарович теж залишив яскравий слід. На дослідному полі Кручика він вивів нові сорти пшениці та рису. А для обмолоту зерна вдосконалив китайський молотильний станок. Також він проводив експерименти з місцевою слобожанською охрою й травами, створивши нові мінеральні барвники. Крім цього Василь Каразін розробив унікальну технологію сушіння фруктів парою, що зберігала їхній аромат протягом тривалого часу.
Філотехнічне товариство та аграрні проєкти
Філотехнічне товариство існувало з 1811 року до 1818 року і стало першим такого типу науково-технічним осередком у Російській імперії. Звісно, організатором і головою цього товариства був випускник Горного кадетського корпусу та ініціатор заснування Харківського університету Василь Назарович Каразін.
До складу товариства увійшли понад 100 представників дворянства із Харківської, Полтавської, Чернігівської та Курської губерній. Основною діяльністю було впровадження раціональних методів землеробства – у маєтку Каразіна в Кручику висівали понад 10 закордонних сортів пшениці та ячменю.
На дослідному полі застосовували китайські чотиридискові молотильні станки власної конструкції. Вони підвищили продуктивність обмолоту на 35% у порівнянні з традиційними рамками. Серед членів товариства поволі наростали антикріпосницькі настрої, адже Василь Каразін у своїх працях гостро критикував систему панщини.
Останні роки у Миколаєві
У 1842 році Василь Назарович розробив нові методи виноробства й отримав дозвіл міністра державного майна перевірити їх на винокурнях Тавриди (стара назва Криму). У жовтні того ж року він виїхав із Миколаєва до Нікітського ботанічного саду в Криму, але на Перекопському перешийку тяжко застудився й повернувся назад.
4 листопада (16 листопада) 1842 року о 20:00 годині Василь Назарович помер. Трапилося це у будинку генерала Михайла Михайловича Кумані на вулиці Бульварна (нині Аркасівська), № 4. Поховали його 6 листопада (18 листопада) на Миколаївському громадському кладовищі на вулиці Степовій (Інгульський район). До слова, на цьому цвинтарі площею 32 га спочивають близько 300 000 осіб.
У 1868 році, через 25 років після смерті видатного науковця, біля склепу з обеліском встановили каплицю з білого мармуру та вапняку. Її розмір сягає 6,4х6,2 м. Вона була збудована за кошти родини Каразіних та Харківського університету під керівництвом відділу охорони пам’яток Миколаївської ОДА.
Пам’ять у Миколаєві
На громадському кладовищі Миколаєва зберігся склеп-фаміліарій Василя Каразіна, зведений у 1842 році як пам’ятка історії. Він має квадратну форму з куполоподібним дахом. Його виконано з каменю-вапняку та білого мармуру.
Загальна висота цієї споруди становить 5 м. Над ґратчастими дверима вмурована мармурова дошка розміром 0,5х0,8 м з висіченим текстом про народження (30 січня 1773 рік) та смерть (4 листопада 1842 рік). Перед входом стоїть стела заввишки 1,2 м і шириною 0,5 м на постаменті 1,2х1,1х0,5 м.
Цю будівлю внесено до держреєстру рішенням облради № 357 від 2 липня 1971 року, реставраційні роботи завершили 1972 року під керівництвом відділу охорони пам’яток Миколаївської ОДА.
За адресою Миколаїв, вул. Каразіна, 41 (поштовий індекс 54003) щороку 4 листопада відбувається урочисте покладання квітів. У Миколаївській ОУНБ імені О. Гмирьова 10 лютого організовують круглий стіл із місцевими істориками та педагогами, а в ЧНУ імені Петра Могили влаштовують лекції та виставки про життєвий шлях Василя Каразіна.
Джерела: