Миколаїв із самого моменту свого заснування був опорним пунктом Чорноморського флоту. Перші судна тут спускали на воду ще в XVIII столітті, а справжній зліт кораблебудування приніс нашому місту статус “московської Венеції”. Унікальне поєднання Інгулу та Південного Бугу створило природні умови для корабелень, які стали символом Миколаєва на понад два з половиною століття. А більше про символи нашого міста, які змінили історію, – читайте на сайті imykolayivchanyn.com.
Заснування Миколаївського адміралтейства
Згідно зі збереженими в Державному архіві Миколаївської області доповідями майстра Михайла Леонтійовича Фалєєва адміралу Миколі Семеновичу Мордвинову, у 1788 році князь Григорій Олександрович Потьомкін доручив закласти корабельню. Вона розташовувалася на Інгулі біля Спаського урочища.
21 липня 1788 року вже згаданому майстру Михайлу Фалєєву видали ордер на зведення елінгу для двох суден із 56 гарматами кожне. Нову корабельню планували на злитті Інгулу та Південного Бугу. Бо саме це місце забезпечувало природний захист і зручність для спуску кораблів на воду.
Офіційною датою заснування Миколаївського адміралтейства вважають 27 серпня 1789 року (за старим стилем). В той день князь Потьомкін затвердив назву “Миколаїв”. На честь дня святителя Миколая. Але чому Григорій Олександрович відзначив саме цього святого? Бо за кілька днів до свята Російська імперія захопила Очаків, що в 60 км від самого адміралтейства.
Першим суднобудівним майстром кораблебудівного підприємства став Олексій Соколов. Разом з Іваном Должніковим 5 січня 1790 року вони заклали 44‑гарматний фрегат “Святий Миколай”. Його спустили на воду вже 25 серпня 1790 року, і він відразу увійшов до складу Чорноморського флоту.
Зростання у XIX столітті та перші пароплави (1816-1856 роки)
У період 1816-1833 років на Миколаївському адміралтействі збудували 114 військових суден. Великих і малих. І, всі вони були для Чорноморського флоту.
У 1820 році тут спустили на воду перший колісний дерев’яний пароплав “Везувій”. Він був закладений 25 (13) грудня 1819 року. Його збудували з дуба та сосни під керівництвом майстра Андрія Мелехова. Загальна довжина судна сягала 28,7 метра, двигуни мали потужність 20 кінських сил, а швидкість - 6 вузлів.
У 1825 році з’явився перший збройний 14‑гарматний пароплав “Метеор”, здатний вести обстріл противника та буксирувати військові годувальниці. Після ліквідації Херсонського адміралтейства у 1829 році всі його служби та екіпажі перейшли до Миколаївського заводу. Це неабияк зміцнило статус головної бази регіону.
У 1830-1840‑х роках за наказом віцеадмірала Михайла Лазарєва збудували три нові елінги, ливарню, канатну фабрику і кузню, а проєкт кам’яних мурів і головних воріт реалізував англійський архітектор Карл Акройд.
Після підписання Паризького миру у 1856 році кількість екіпажів скоротили з чотирьох до одного (1 088 майстрів та 16 офіцерів) і сформували машинно-робочий екіпаж із 654 осіб. У 1857 році проєкт інженера-поручика Павла Александрова призвів до спуску першого в Україні залізного пароплава “Інкерман”.
Чорноморський суднобудівний завод та імперський флот (1895-1914 роки)
У вересні 1895 року в Брюсселі заснували “SA des chantiers, ateliers et fonderies de Nikolaeff” з акціонерним капіталом 10 млн франків. Інвесторами виступили бельгійці Едуард Делуа та Габріель Франсуа. 29 вересня 1895 року вони разом з Миколаївською міською управою уклали угоду про оренду земельної ділянки. Вона розташовувалася в південній частині міста. Тут мали побудувати корабельню, механічні майстерні та ливарні.
Нове підприємство з’явилося поряд із Чорноморським заводом Російського товариства “Механічне виробництво в Південній Росії”. Тож ці два об’єкти дали Миколаєву прізвисько – “столиця корабелів”.
З 1899 року до 1907 року Чорноморським суднобудівним заводом керував інженер і промисловець Йоаким Самуїлович Каннегісер. У лютому 1904 року адміністрація Петербурзької контори надала технічні умови для виготовлення носового підводного апарату броненосця “Князь Потьомкін-Таврійський”. А 3 серпня 1904 року тут було укладено контракт на виготовлення і встановлення механізмів для броненосця “Андрій Первозванний”.
Як бачимо, Чорноморський суднобудівний завод швидко утвердився як ключовий постачальник корпусів і машин імперського Чорноморського флоту до початку Першої світової війни.
Міжвоєнна модернізація (1931-1939 роки)
У 1930 році Чорноморський суднобудівний завод передав Чорноморському флоту серію підводних човнів типу “Декабрист”. У 1932 році на стапелі було спущено на воду крейсер “Червоний Кавказ”. Водночас для підсилення корабельного складу Балтійського та Чорноморського флотів, тут розпочалося будівництво серії субмарин типу “М”.
До 1935 року Чорноморський завод освоїв одночасну закладку есмінців, мінних заградників та легких крейсерів. Тут було здійснено перехід до масового виробництва металевих корпусів із використанням нових технологій електрозварки.
Також було розширено й інфраструктуру. У 1934 році введено в експлуатацію другий монтажний корпус із цехом № 12, а наприкінці десятиліття для підготовки ремонтників і техніків створено фабрично-заводське училище ФЗО‑3.
Авіаносці та гіганти СРСР (1960-1985 роки)
Чорноморський суднобудівний завод у Миколаєві став єдиним місцем в СРСР, де під час холодної війни зводили всі авіаносні крейсери – від проєкту 1123 до “Адмірала Кузнєцова”. Перші два гелікоптероносці проєкту 1123 (“Москва” і “Ленінград”) були закладені у 1962 році на Південній корабельні та спущені на воду 14 січня 1965 року (Москва) та наприкінці 1968 року (Ленінград).
У 1972 році з’явився перший із трьох “Київ‑клас” гібридних авіаносних крейсерів “Київ”. А до 1978 року тут побудували “Мінськ” (1975 рік) та “Новоросійськ” (1978 рік). Ці всі три судна мали водотоннажність понад 40 000 тонн і екіпаж близько 1 350 осіб.
Кульмінацією став “Адмірал Кузнєцов”, киль якого було закладено 17 вересня 1983 року, а офіційний спуск відбувся 12 липня 1985 року з повним водотоннажним навантаженням 58 500 тонн.
Сучасне відродження: NIBULON та нова торгова флотилія (2012-2022 роки)
У серпні 2012 року агрохолдинг NIBULON викупив активи Лиманського суднобудівного заводу в Миколаєві й, провівши масштабну реконструкцію та модернізацію виробничих майданчиків, створив суднобудівно‑судноремонтний завод. Загальна його площа складає 76 600 м².
10 червня 2016 року на другому стапелі було спущено на воду друге самохідне судно проєкту B2000 довжиною 63 м і вантажністю 2 000 тонн. У такий спосіб було закладено основу серійного випуску восьми одиниць цього типу.
У 2019 році NIBULON Shipyard запустив у виробництво плавкран NIBULON MAX завдовжки 140 м. Це найбільше судно збудоване в Україні за десятиліття. Його урочисто представили 20 вересня 2019 року на форумі TRANS EXPO ODESA‑MYKOLAIV.
1 липня 2021 року на базі структурного підрозділу завод реорганізували в окреме товариство з обмеженою відповідальністю. До повномасштабного вторгнення Російської федерації на територію України (24 лютого 2022 року) ця корабельня була здатна випускати щороку до 10 суден та обслуговувати власний флот із 83 барж, буксирів і плавкранів.
Джерела: